Пілот ПС ЗСУ з позивним Бджоляр, один з «привидів Києва» розповів, про захист столиці і яку роль в обороні зіграла авіація. Інтерв'ю з військовим опублікувало Повітряне командування «Центр».

Бджоляр розказав, що росіяни планували реалізувати свій звичний сценарій: без спротиву вчиняти авіаційні нальоти і бомбардування Києва, адже мали абсолютну перевагу в озброєнні і військовій техніці. Але саме «Привиди» не дозволили їм це зробити. Ціною свого життя вони закрили небо і врятували столицю.

«Агресор добре усвідомлював можливості нашої авіації і намагався ліквідувати її в першу чергу. Це були численні ракетні атаки по авіаційній структурі. Намагання знищити наші літаки в місцях базування. Але нам вдалося майже всю техніку своєчасно вивести з під удару, врятувати людей і відповідно відновити все», - розповів пілот.

Коли ворог підійшов ближче до Києва та Василькова, «Привидам» довелося виконувати зльоти і посадки, відхід з району аеродрому на гранично малих висотах – приблизно 30 метрів над землею. Це дозволяло не попадати в зону виявлення та поразки російських систем ППО, але потребувало найвищого хисту, гарту та витримки від пілотів.

Бджоляр розказав про один із найзапекліших боїв з окупантами.

«Одного дня я отримав завдання по знищенню пари російських штурмовиків Су-25, які прямували до центра Києва. Імовірно, щоб атакувати головні мости на Дніпрі. Вони робили це вкрай нахабно, а саме без авіаційно-винищувального прикриття, бо думали, що системи ППО вже вся знищена, а нашу авіацію окупант офіційно і поспішно поховав.

Ми вирушили на завдання з перехопленням. Почався повітряний бій з переміщенням на Північ, в бік Вишгороду. Одну «сушку» нам вдалося вразити ракетою. Дещо згодом колеги із ССО підтвердили, що вона впала на півночі Київщині.

Повітряний бій продовжився. Але ми в якийсь момент зрозуміли, що ворог заманює нас у зону дії власних ЗРК «Бук». Я побачив, що з лісу виходить його ракета, і почав ухилятися. Вдало. Наш бій перемістився на гранично малі висоти. Саме такий розвиток подій ми передбачали і опрацьовували на низці навчань з винищувальною авіацією. Це елементи сучасного повітряного бою у взаємодії і підтримці наземної компоненти як Повітряних Сил, так і Сухопутних військ.

Тоді мені вдалося обхитрувати ворога та взяти його на приціл. Той почав тікати, але не впорався з керуванням літака, притиснувся до землі і розбився. Впевнений українська земля не стала для нього пухом. (Посміхається) Таким чином, ворога було знищено без застосування зброї», - каже військовий.

Коли пілот вступає у повітряний бій з ворогом у небі над містом, є ризик того, що літак може впасти у густонаселений район.

«У багатьох із нас рідні і близькі живуть у великих містах, зокрема і у Києві. Ми цю дилему прекрасно розуміємо. Але, коли ти сідаєш в кабіну винищувача, то всі емоції залишаєш за бортом. Методична бойова підготовка перетворює тебе у частину великого авіамеханізму, де все доведено до автоматизму. У бою ухвалюємо лише раціональні рішення», – розповідає пілот.

За його словами, якщо у небі летить ворожий бомбардувальник, а не винищувач, він може завдати більше шкоди цивільним, якщо почне бомбити.

«Вагань не буде. На жаль, війна не можлива без жертв. Але ми здатні змінити реальність і зменшити їх кількість», – говорить Бджоляр.

Пілот каже, що у перші дні війни пілоти взагалі емоцій не відчували.

«Єдина реакція організму, яку помітили у перші дні протистояння (при чому у всіх!), як наші руки тремтять від надлишку адреналіну. Але це все доти, доки не сідали до кабіни винищувача. Бойова робота заспокоювала», – згадує Бджоляр.

Нагадаємо, «Привид Києва» - збірний образ українського пілота-аса 40-ї бригади тактичної авіації, що дислокується у Василькові під Києвом. Він виник у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну. Тоді повідомлялось, що «Привид Києва» виграв шість повітряних боїв у небі Києва протягом перших 30 годин вторгнення.

_{Станіслав Нестеренко}