У смарт-операційній Медичного центру Medicover проводять десятки складних операцій. Окрім дорослих, тут оперують дітей від одного місяця до вісімнадцяти років. Здебільшого роблять планові операції, коли є вроджені аномалії розвитку: пахвинна грижа, неопущені яєчка, варикоцеле (розширення вен у ділянці лівої половини калитки), кісти та інші утворення у дівчат-підлітків, кишкова непрохідність, доброякісні пухлини живота та грудної клітки, деформації грудної клітки, аномалії розвитку нирок, урологічні порушення.
Також сюди звертаються й у випадках гострих станів, коли діти потребують термінової допомоги. Найчастіше, коли є запалення апендиксу, його ускладнення, травми внутрішніх органів, кишкова непрохідність та інші гострі хірургічні стани.
Medicover спеціалізується саме на малоінвазивній хірургії. Це альтернатива традиційним порожнинним операціям. Втручання проводиться через точкові проколи або ж природні фізіологічні отвори. Хірург із допомогою мініатюрного обладнання та маленької відеокамери може оглянути хворий орган чи аномальне утворення та одразу ж усунути проблему.
«Малоінвазивна хірургія – це мінімальний доступ, максимальна стерилізація, сучасна техніка, комфортні умови, а також набагато менша ймовірність інфікувань та ускладнень. Це і є ті основні складові швидкого одужання пацієнта», – пояснює дитячий хірург вищої категорії з 19-річним досвідом, спеціаліст з ендоскопічної та лапароскопічної хірургії Медичного центру Medicover Андрій Дворакевич.
Традиційні та малоінвазивні операції: в чому різниця
Як зазначає хірург, традиційна і малоінвазивна операції по часу можуть тривати однаково, проте їх наслідки є кардинально різними. Якщо оперувати відкрито, традиційним методом, у дитини залишаються зовнішні післяопераційні рубці, а також виникає ймовірність утворення спайкового процесу всередині організму. Після малоінвазивних же втручань на тілі лишається тільки кілька невеличких отворів. При цьому не треба знімати швів, тобто завдавати додаткової емоційної травми дитині. Батьки можуть доглядати ранки самостійно вдома.
Під час малоінвазивних операцій у дітей застосовують новітню делікатну техніку, яка мінімально травмує інші органи. У Медичному центрі Medicover використовують найсучасніше обладнання із відповідною стерилізацією. Воно дозволяє проводити операційні втручання максимально швидко та безпечно для пацієнта.
Реабілітаційний період після малоінвазивних операцій є набагато коротшим, аніж після традиційних. На запитання батьків: коли після операції дитина зможе піти в садочок? У Medicover відповідають: наступного дня.
Частка малоінвазивних операцій в Україні становить сьогодні лише 20-25%. З одного боку, це зумовлено тим, що так звана «крива навчання» лікарів цьому методу у порівнянні з класичною хірургією є значно тривалішою, а з іншого боку, забезпечення самих операцій є значно коштовнішим.
Малоінвазивна хірургія новонароджених – одна з найскладніших
Із розвитком малоінвазивної хірургії обладнання стає все мініатюрнішим. Хірургія новонароджених – одна з найскладніших. Такі операції називають «ювелірною» роботою, яка передбачає максимальну увагу та делікатність: хірург не може дозволити собі навіть найменшого тремтіння рук. Це – справжній виклик для лікаря.
Дво- чи трисантиметровий розріз на тілі маленької дитини – це, відповідно до пропорцій, як 20-30-сантиметровий розріз на тілі дорослого. «Коли дитина має 50 сантиметрів і важить кілька кілограм, ми не можемо її оперувати такими ж інструментами, як, наприклад, стокілограмового дорослого. Ми маємо відповідні спеціальні інструменти. Робимо триміліметрові проколи, мінімізуючи травму і втрату крові під час операції. Завдяки цьому дитина набагато швидше реабілітовується», – пояснює Андрій Дворакевич.
Кілька операцій в одній
Унікальність малоінвазивної хірургії ще й в тому, що під час однієї операції можна провести додаткову діагностику і, помітивши ще одну патологію, усунути її також.
Часом лікареві, навіть із великим стажем, складно поставити діагноз маленькій дитині, коли симптоми розмиті. Тоді вдаються до діагностичної лапароскопії: через маленький отвір у пупку вводиться мініатюрна камера. Таким чином можна зі стовідсотковою впевненістю побачити, хворий апендикс чи ні. Жодна передопераційна діагностика цього не покаже так точно.
Лікар пригадує випадок, коли під час такої операції виявили, що апендикс не має запальних змін. Тоді операцію не продовжували, апендикс залишили, а пацієнт вже через кілька годин міг знову ходити. У Медичному центрі Medicover сповідують принцип, що найкращою є та операція, якої вдалося уникнути. Такі сучасні методи, як діагностична лапароскопія, якраз і допомагають встановити: потрібна необґрунтована додаткова операція чи ні.
Водночас, під час лапароскопії можна виявити та усунути низку інших патологій. «Наприклад, оперуємо апендицит, а паралельно бачимо ще ускладнену кісту правого яйника. Тоді одночасно проводимо видалення цієї кісти, – пояснює Андрій Дворакевич. – Це велика перевага малоінвазивної хірургії. Можна за один раз оглянути й інші органи та скоригувати, якщо щось не так».
Коли 5-річному Авдію оперували водянку яєчка, то виявили ще кілька інших патологій. Його мама Мирослава Ийбер розповідає, що прооперували також пупкову і дві пахові грижі. «Ми про це навіть не підозрювали. Їх також видалили. Усе зробили за одним разом. Все встигли за годину і п’ятнадцять хвилин. Мій син має ДЦП. Враховуючи його неврологію, я переживала про можливі побічні ефекти. Нічого такого не було, хіба що добу після операції син відчував неспокій. Але його додатково оглянули, поки ми були у Medicover, а потім ще консультували у телефонному режимі», – каже мама Авдія.
В операційну з мамою
У цьому центрі батьки постійно перебувають із дитиною. Їх селять в окрему палату. Мама чи тато, одягнувши халат, шапочку і бахіли, можуть супроводжувати дитину в операційну, де малюк засинає в мами на руках, що допомагає уникнути психологічного навантаження і стресу для дитини. «Такого, крім Medicover, немає більше ніде. У нас діти не плачуть», – додає завідувач хірургічного відділення Антон Висоцький.
Перед операцією хірурги радять говорити дитині правду, але так, щоб не налякати її додатково. Малюк не повинен почуватися зрадженим, ніби його обдурили. «Варто казати, що йдемо, як, наприклад, до стоматолога, щоб полікувати зубчик, аби він потім не болів. Що там є привітні лікарі, які допоможуть, і ти будеш здоровий», – пояснює лікар.
Мирослава Качай пригадує, що коли її 12-річному сину Миколці прооперували апендицит у Medicover, то навпаки він заспокоював маму, аби вона не хвилювалася. «Як прийшов до тями, то звернувся до лікарів: "Я вас дуже прошу, зробіть мамі укол, щоб вона не плакала”. Він про себе і не думав: болить чи не болить. Хотів заспокоїти маму», – ділиться жінка. Додає, що була приємно вражена побутовими умовами і ставленням: «Коли туди потрапила, то здавалося, що я ніби десь за кордоном. Ми були постійно під лікарською опікою».
9-річній Анні у цьому сучасному хірургічному відділенні також оперували апендицит. Її мама, Мар’яна Стрийська, розповідає, що перебування у цьому медичному центрі залишило лише приємні спогади: «Ставлення, персонал і умови – супер. Палата чиста й комфортна, нагадує готель. Окремі туалет і душова, щоб дитинка помилася, – розповідає вона. – У донечки апендикс тріснув, але все пройшло швидко і без ускладнень. Ранки швидко загоїлися, що для дівчинки є дуже важливо».
Як вчасно розпізнати апендицит
Все частіше в практиці хірургів трапляються ситуації із ускладненнями апендициту. Відповідальність за це лежить як на лікарях, які в силу нетипової клінічної картини не виявили проблему на першому візиті, так і на батьках. Основні симптоми апендициту – це біль у животі праворуч, підняття температури до 37,5°, одно- або дворазова блювота, відмова від їжі, поганий сон, апатія.
Лікар пригадує випадок, коли на консультацію привели 10-річного хлопчика, у якого апендикс був розташований нетипово, за сечовим міхуром. Таке трапляється нечасто, тому діагностувати хворобу було дуже складно. Дитині провели діагностичну лапароскопію. Побачили, що запалення апендиксу ускладнене і відбулося загноєння суміжних органів.
«Ми забрали цей гнійний вміст, провели санацію черевної порожнини. Задіяли при цьому лише три отвори у стінці живота. Важка операція, але це була гарна командна робота», – розповідає Андрій Дворакевич. Операція тривала годину. Через складність випадку хлопчик одужував ще упродовж тижня. Щоби уникнути таких ситуацій, лікар радить батькам уважно дослухатися до скарг своїх дітей.
«Коли у дитини болить животик, цим часто нехтують. Не ведуть до лікаря, а дослухаються до порад колежанок чи родичів. Дають пити якийсь анальгетик, кладуть грілочку на живіт. Через це втрачається час», – говорить хірург та наголошує, що якщо у дитини болить живіт, її треба терміново показати фахівцю. Запалення апендиксу необхідно діагностувати упродовж доби, інакше можуть бути ускладнення.
Мирослава Качай розповідає: спершу лікарі вважали, що її 12-річний син має отруєння. «Він захворів, почав блювати, говорив, що болить живіт, – пригадує вона. – Лікарі після аналізів казали, що отруєння. Пізніше порадили звернутися сюди. Коли ми були вже у Medicover, виявилося, що у сина гострий апендицит і що вже є загноєння. Простіше кажучи, апендикс лопнув, а гній вилився всередину. У той самий день зробили операцію, яка тривала близько двох годин. У сина після операції залишилося лише три цяточки на тілі, яких майже не видно».
До Медичного центру Medicover усе частіше звертаються застраховані пацієнти. Кошти за операції їм відшкодовують страхові компанії. Це ті позитивні зміни, які наочно демонструють, в якому напрямку рухатись реформі медицини в Україні.
Інтернет як ведмежа послуга
В інтернеті часто радять при апендициті робити відвари трав чи прикладати грілки. Як наслідок, дитина втрачає час, а лікар отримує занедбаний випадок.
Існують й інші популярні серед батьків міфи. Наприклад, що малюк може «накричати» грижу. Натомість, лікар додає, що пупкові грижі в малих дітей оперувати не варто, їх слід лише спостерігати. Батьки можуть легко масажувати м'язи живота та заклеювати ділянку пупка лейкопластиром. Як правило, пупкові грижі до двох-п'яти років зникають самі. «Коли є пупкова грижа, то до дитини починають ставитись обережно, як до кришталевої ляльки. Це помилка. Навпаки, треба активізувати малюка, задіяти його черевні м’язи», – радить Андрій Дворакевич.
Він не вбачає катастрофічної проблеми у тому, що батьки спершу радяться із «доктором Гуглом», а вже потім звертаються до лікаря. «У цьому є і позитив, і негатив, – пояснює хірург. – Деякі інтернет-ресурси дають справді якісну правдиву інформацію, батьки можуть обмінятися досвідом. На консультації все частіше приходять більш обізнані люди. Це тішить, бо з ними можна говорити вже як з партнерами. Але водночас інтернет – це ведмежа послуга. Там деякі батьки нібито знають краще, радять конкретні ліки і самотужки, не консультуючись із фахівцем, вирішують, як лікувати дитину».
Які предмети найчастіше ковтають діти
Ще одна проблема, з якою часто стикається дитячий хірург, – коли дитина ковтає дрібні предмети. Здебільшого це стається з малюками від двох до п’яти років. Батьки мають розуміти, що це легше попередити, аніж потім боротися із наслідками. Такі операції важкі. Можуть бути ускладнення, адже є небезпека, що предмети потраплять у бронхи. Основні симптоми, які супроводжують такий випадок: кашель, слинотеча, дихання зі свистом і, звісно, відсутність того предмету, з яким дитина щойно бавилася.
«Тоді треба негайно приїхати в лікарню, зробити необхідні обстеження. У народі радять підняти дитину за ніжки і максимально побити по спині. Але це не завжди спрацьовує», – каже хірург і додає, що найчастіше малюки ковтають копійки, батарейки, горіхи, горох.
«Монети, яка потрапляє у шлунок, дитина позбудеться природним шляхом. А батарейка спричинить хімічну реакцію і може значно травмувати слизову шлунку чи стравоходу. У таких випадках проводять бронхоскопію чи езофагоскопію – вводять камеру через бронхи і витягають предмет. Це треба робити максимально швидко, упродовж кількох годин», – зазначає хірург.
Про обрізання, корекцію вологих долонь та хвороби, які «помолодшали»
Medicover – один із небагатьох центрів в Україні, де роблять таку унікальну операцію як корекція вологих долонь (гіпергідроз). «Коли діти мають надмірне потовиділення, різні ботокси, ванночки, гелі чи дезодоранти не допомагають, а дають лише тимчасовий ефект. Роблячи цю операцію, ми позбавляємо дитину комплексів», – розповідає Андрій Дворакевич.
За його словами, чимало хірургів у всьому світі вже змінили свою думку щодо необхідності операції, коли дитина має травму селезінки. Якщо розрив невеликий, а крововилив у черевну порожнину незначний, лікарі обмежуються спостереженням за дитиною без оперування. «Раніше тактика була іншою: широкий оперативний доступ, видалення селезінки. І дитина залишалася без селезінки, із рубцем на все життя», – підтверджує кандидат медичних наук Антон Висоцький.
Читайте також: Сучасна європейська хірургія: як у Львові допомагають стати мамою
Перераховує також хвороби, які «помолодшали». Це сечокам’яна хвороба та каміння у жовчному міхурі. Раніше вони траплялися у дітей вкрай рідко, операції робилися раз на рік. А тепер – один випадок на місяць.
На запитання, як часто у Львові роблять обрізання хлопчикам, лікар відповідає: з гігієнічних міркувань – рідко, частіше з етнічно-культурних чи релігійних переконань. «Природа так створила чоловіка, що у період раннього дитинства відкритим є лише ділянка проекції зовнішнього вічка уретри, звідки дитинка пісяє. У 7-10 років настає період, коли ця частина голівки статевого члену відкривається самостійно. Лікар має проконтролювати, чи немає патологічного звуження – фімозу. Якщо є, треба навчити батьків делікатно і поволі "розтреновувати" цю ділянку крайньої шкірочки», – пояснює Андрій Дворакевич.
Додає, що обрізання зараз є дуже популярним у Сполучених Штатах Америки. Там новонародженим роблять процедуру спеціальним девайсом, яке дозволяє уникнути можливих ускладнень. Доведено, що чоловіче обрізання зменшує ризик виникнення раку шийки матки у жінок.
«Це питання лишається дискусійним, адже нашій країні немає традиції гігієнічного обрізання. Роблять це винятково за потребою. Ми також у Medicover проводимо такі маніпуляції. Якщо у пацієнта (чи батьків пацієнта) є таке бажання, то маємо можливість провести цю маніпуляцію за світовими стандартами», – каже хірург.
Юлія Сабадишина
Фото Надії Марченко та надані Medicover
