Всесвітньо відомий фотограф про магію, техніку та помилки

2728 0
Ігор Гайдай — український фотограф, учасник фотовиставок в Україні, Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Польщі, США, Англії... Автор багатьох фотокниг та фотопроектів. 22 грудня у музеї-меморіалі Тюрмі на Лонцького у Львові відкрилася його виставка “Обличчя свободи. Майдан”. Вона триватиме до 9 січня, вхід вільний.

Фотограф розповів усім охочим про свої проекти та фотографію загалом. >Tvoemisto.tv занотувало для вас основне із лекції митця.

Магія фотографії

Я відкрив для себе два рівні магії фотографії. Перший рівень дуже гарний. Він полягає у магії процесу. Багато з фотографів прийшло до фотографії через цю магію. Коли ти проявляєш свій перший знімок, коли зображення з’являється у проявнику – це абсолютно магічна дія, яка тебе паралізує на багато років, і ти стаєш рабом цього.

Другий рівень магії ще кращий. Це — магія часу. Разом з тим, що фотографія — це документ, вона ще й машина часу. Ти знову можеш пережити свої відчуття, дивлячись на світлину, яка була зроблена колись. Фотографія може знову їх викликати. Крім того, час — це така дефініція, яку люди не до кінця розуміють. Навіть вчені. Мені здається, що фотографія працює із цією магією часу. Наприклад, ти робиш витримку, яка становить 1/8000 секунди — людина не може цього вловити. Камера ж відкриває людині певні речі: можна побачити, яку форму має крапля дощу, коли та летить з неба до землі. Без фотокамери ми не бачили б цього. Фотографія досліджує і дає образ часу. Всі технічні аспекти стають на другий план. Ними можна користуватися тільки як інструментарієм, при умові, що вони допомагають донести повідомлення самої фотографії.

Проекти

Останній проект фотографа — це “Обличчя свободи. Майдан”.

Для проекту про Майдан я навіть формат вибрав незвичайний. Бо постать переважно знімають вертикально. Але тут атмосфера була не менш важлива, ніж самі постаті. Бо це люди саме з Майдану. Крім того, я вирішив знімати їх у кольорі і щоб довкола людей було багато повітря. Це був вибір, інколи я не можу його пояснити.

Фотографів, які знімали на Майдані, було досить багато. Я вважав, що буду робити саме такі портрети, бо так збагачу загальну картину. Звісно, що у фотографіях є суб’єктивність, адже суб’єктивний сам фотограф, адже він — людина. Проте коли є зібрано багато точок зору різних фотографів – то з’являється цілісна картина.

Приємним був також сам процес фотографування на Майдані. Я знайомився з людьми, спілкувалися з ними, потім вони дозволяли себе фотографувати. Мені було цікаво, адже у нас була спільна ідея.

Також Ігор Гайдай автор проекту Разом.ua.

Це колективні фотографії різних груп людей, які разом працюють, служать в армії чи живуть у одному селі. За ідеєю, кожне обличчя мало бути зняте так, щоб його потім можна було роздивитися на збільшеній фотографії. Адже ідея була в тому, що це мав бути не натовп, а колектив людей. За словами автора, колективи стають сильними, коли вони складаються із особистостей.

Є багато складностей у фотографії, але це наш фах. А от домовлятися з людьми – це для мене важко, бо я не дипломат. Найкращою мотивацією було те, аби залучити людей до свого проекту і зацікавити їх. Щоб отримати згоду керівника підприємства інколи я питався, скільки на певного керівника працює людей. Він відповідав, що, наприклад, дві тисячі. Я запитував, чи хоча б 500 осіб він зможе організувати для зйомки. Це спрацьовувало.

Майже усі знимки цього проекту зроблені плівковою камерою, лише останні зроблені цифровою. В той час, коли починався проект, не існувало такої якісної цифрової камери, яка б зрівнялася із плівковою. Знімав на плівку не тому, що люблю це більше ніж цифрову фотографію, просто був вимушений використовувати її. Зараз же сучасне обладнання дає набагато вищу якість, ніж традиційний процес друкування. Не всі з цим погодяться, але можна зробити експеримент.

Деякі речі були абсолютно фантастичні. Одна з найкращих фотографій з цього проекту була зроблена як пробна, а стала головною.  Хоч фотосесія готувалася довго, але сама фотографія була пробна, проте виявилася найкращою.

Були деякі речі, які були мені наче подарунок. Наприклад, фотографія з весілля. Ми приїхали у Карпати знімати писанкарів. Там я пішов оглянути місця, зайшов у двір, де була підготовка до весілля. Я домовився із батьками молодих, щоб зробити фотографію. Вони погодилися, але сказали, що нічого не гарантують, бо люди почнуть святкувати, і не буде змоги привернути їхню увагу. Тож ми домовилися з музиками, щоб вони якомога довше затримали людей при вході. Коли посходилося багато людей, то ми попросили їх на кілька хвилин затриматися і не святкувати, і все вийшло. Навіть ніхто не дивився у інший бік, хоч таке на на усіх кадрах вдається. Це одна з моїх улюблених фотографій.

Фотограф завжди вибирає, зніматиме він кольорові фото чи монохромі. Колір – це настільки потужна мова, що з нею інколи важко впоратися. У проекті Разом.ua колір зробив би ефект ярмарку. Адже площа обличчя людини набагато менша, ніж площа тіла та різнокольорового одягу. А я хотів сконцентрувати увагу на обличчях людей, адже вони — особистості. Якби це робити у кольорах, то вони відвертали б увагу.

Те саме стосується дітей, які щойно народилися. Я робив їхні фото чорно-білими (проект “9 місяців + 3 дні”), бо новонароджені діти мають різні кольори. Тож аби зображення не було дуже натуралістичним, я подав їх без кольору. Таким чином, хотів акцентувати увагу зокрема на очах. Зрештою, якщо подати фото у монохромі – це лише третина інформації. Дві інші третини відсікаються, адже вони передаються саме кольором.

Техніка

За свою творчу кар’єру я дійшов до висновку, що проявники повинні бути стандартними, оптика повинна бути не спеціальною, а звичайною – так, як бачать очі. Тому що фотографія саме цим і цікава. Усі ефекти вже за кілька років будуть псувати фотографію. Ефекти будуть модними на той час, коли винайдуть якийсь об’єктив абощо.

Колись був дуже модним об’єктив fisheye – риб’яче око. Коли людина купувала fisheye — вона все тільки ним і фотографувала. А з ним зображення виходить таке, як бочка. За декілька років на ці фотографії неможливо дивитися. Тож камера повинна бути звичайна зі звичайним об’єктивом. А все цікаве стається перед камерою, не там де відбувається процес проявки. І не важливо, сенсор у вас чи плівка.

Коли я роблю проект, я шукаю під нього технічне спорядження. У мене нема привілеїв серед марок, це не мусить бути Nikon чи Canon. Під кожен проект шукаю фотокамеру, якою найкраще можна втілити свою ідею.

Помилки

Краще помилитися, коли робиш фотографію, ніж взагалі не зробити кадр. На Майдані траплялося, що часу було обмаль, були якісь несприятливі обставини, наприклад темно, і не було видно меж кадру. Поставав вибір: ризикнути зробити так, як є, чи не зробити фотографію, і цього кадру взагалі не буде. Вибирав зробити. Якби почав удосконалювати – можна було втратити момент і атмосферу.

Помилки можуть бути, але є певна міра цих помилок. Композиція не повинна бути ідеальною. Вона має бути досконалою із урахуванням незначних помилок. Бо якщо все занадто ідеально, то фотографія виглядає менш достовірно.

Я не хочу обробляти фотографії. Якщо помилка сталася на Майдані, а не у студії – то це нормально.

Підготував Маркіян Прохасько


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!