Ви праску не губили? Фоторепортаж із львівського бюро знахідок

11530 1
«Отакий роззява – ліві двері справа». Кожен із нас має шанс побувати героєм дитячого віршика й загубити навіть дуже важливу річ. Декому пощастить – він знайде загублене у Бюро знахідок. Так, воно ще існує у Львові: на вулиці Бандери, 4 на своїх господарів чекає чимало гаманців, ключів, документів і валіз, а також праска й портрет Ернеста Гемінґвея. Tvoemisto.tv нічого не губило, але завітало подивитись, як ведеться загубленим речам.

Невеличке приміщення Бюро знахідок розташоване зручно – якраз навпроти міського управління поліції на початку вулиці Бандери. Тут відчинено лише три-чотири години на день. Сьогодні тут є відвідувач – чоловік у формі хоче відновити свій військовий квиток. Саме для цього сюди звертаються найчастіше: закон зобов’язує власників загубленого документа зайти до бюро, пересвідчитись, що тут його немає, та отримати довідку.

 

Уже півтора року тут господарює пані Алла: від неї залежить, чи повернеться до вас загублена річ. Вона й детектив, що співпрацює з поліцією, і досвідчена шукачка власників речей в інтернеті. Пані Алла просить не фотографувати її обличчя.

На столі в господині бюро маленький радіоприймач. Лампа світить на журнал із записами про знайдені й повернені речі. На стіні висять зв’язки ключів.

Поруч – шафа з багатьма відділеннями: в одному «живуть» гаманці, інше – для трудових книжок. Є місце для паспортів, складених за алфавітом.

На шафі стоять номери машин. За ними – куточок, де стоїть піч, мийка і чайник. Ось і весь кабінет. Свіжі знахідки лежать на столі – по них звертаються найчастіше. Ті, що зберігаються занадто довго, теоретично має утилізувати держава. На практиці все залишається тут – роками, а може, й десятиліттями.

«Люди приходять постійно, й кожен розповідає свою неймовірну історію – годі в голові все втримати», – каже пані Алла. Найчастіше гублять пенсійні посвідчення і студентські квитки. Гаманці, здебільшого, приносять уже без грошей, хоча буває, що повертають із невеликими сумами.

Найдивніші речі, які приносили до бюро за півтора роки, що вона тут працює, зустрічають відвідувачів у коридорі. Це автомобільні колеса, які привезла поліція.

Є також великий альбом із дитячими світлинами й портрет Гемінґвея, нова праска та валіза з одягом. Є альбом із яскравими дитячими малюнками. Пані Алла думала про те, щоб прикрасити ними стіни кабінету, але не знає, чи це за правилами.  

Губити речі – недорого: за повернення власності ви сплатите щонайбільше 36 гривень. 12 гривень за довідку про втрату речі, 4 гривні податку на додану вартість, а також вартість зберігання – по дві гривні за перші десять днів. Далі – безкоштовно. 

По завершенні робочого дня починається найцікавіше – розслідування. Пані Алла шукає власників загублених речей у соціальних мережах, забирає загублене в людних місцях. Якщо в документах зазначене місце реєстрації чи номер телефону, вона пише чи телефонує власникам, а ще відповідає на запити поліції.

«Мені подобається тут працювати, – каже пані Алла. – Тут цікаво. Коли людина знову тримає річ, яку вже й не сподівалася знайти, вона справді щаслива». Ці щасливці часто кажуть, що вже й не вірили в існування людей, які повертають власникам загублені речі. 

Підготувала Яна Проценко 


Читайте також:
30 Квітня, 2017 15:31
Наталя В художній студії Акварель під керівництвом Ярослава Івановича, малюють такі роботи з морським царством, однозначно хтось з його учнів загубив, можливо хтось з тих хто поступав до політехніки, яка не далеко від бюро. Можливо роботи мають підпис? Часто підписи були олівцем в куті
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!