У суботу, 18 травня, «Студентське Братство» розпочало святкування свого 30-ліття. Одним із тих, хто був драйвером організації на її початках, першим головою Студентського братства торгово-економічного інституту, учасником всіх українських революцій, а тепер одним із меценатів є львівський підприємець Ярослав Рущишин, якого 16 травня президент Петро Порошенко нагородив орденом «За заслуги» ІІ ступеня. Ідея академічної частини святкування 30-ліття Студбратства Львівщини належить саме йому.

В академічній частині урочистостей взяли участь професор НаУКМА, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань, історик Ярослав Грицак та журналіст, активний учасник студентського руху на його початках, тоді миколаївський студент Вахтанг Кіпіані.

«Будь-яку історичну подію чи процес, вагомий для суспільства, треба обов’язково зафіксувати теоретично. Обговорити це просто не просто за чаркою, а з істориками, філософами, політологами, осмислити. Тому ми аналізуємо, що відбулося і чого ми не доробили, що треба робити далі. Саме тому запросили професорів Олексія Гараня та Ярослава Грицака, які найбільше досліджували студентський рух, мають напрацювання в цьому. І Вахтанга Кіпіані — нашого доброго друга з тих років, який збирає наші видання», — пояснює Ярослав Рущишин.

1989-го року Студентське Братство Львова стало першою незалежною українською студентською організацією. Проте підпільна мережа діяла ще до офіційної дати заснування, а окремий студентський самвидав виходив ще з 1986 року.

«Я був однозначно бунтарем, бо ми всі — молоді — такі. Після армії шукав, куди свою енергію притулити. І десь глибоко розумів те, що в нас усіх всередині було, — потрібно боротися за незалежність України, і зі своїми однодумцями почав співпрацювати», — згадує Ярослав Рущишин.

Найперше створилося Студентське братство Політехніки. Потім, як розповідає Ярослав Рущишин, почали приходити з інших вишів, на початку 1990-го створили Студентське братство торгово-економічного інституту, постало Студентське братство Львова, яке почало видавати газету, організовувати вечорниці, культурні події, зустрічі з поетами-письменниками, музикантами, революцію, страйки.

«Я був першим головою братства в торгово-економічному. "Склеп" — наш самвидавний вісник. Я зараз на нього дивлюся, і мені соромно, бо там стільки русизмів, помилок. Але ми тоді так говорили, усе робили так, як вміли, але щиро. Поки я був студентом, ми видали три номери "Склепу". Вночі підпільно передавали потягами все це в Прибалтику друкувати, на то все гроші збирали», — розповідає Ярослав Рущишин.

Революція на граніті — подія, за яку найбільше пам'ятають Студбратство, яку зробили студенти і в якій змогли перемогти. У той час, за словами Ярослава Рущишина, був поділ обов’язків між усіма — братчики їздили по різних містах, займалися забезпеченням, збирали гроші, одяг, термоси, а найбільше до всього долучалися львів’яни.

«Я десь погоджуюся з професором Ярославом Грицаком, що Революція на граніті була львівською революцією, що ми тоді експортували цю ідею незалежної України, яку мало хто уявляв, до Києва. Незалежність України не була ніде задекларована в нашому статуті, але саме це була наша головна мета. І я думаю, сьогодні нам усім разом потрібно напрацювати нову місію для нового покоління братчиків. Таку, яка б запалювала до щоденної праці, як колись нас», — говорить Ярослав Рущишин.

Своє 30-ліття Студентське братство святкуватиме цілий тиждень. У неділю заходи продовжилися літургією у Військовому храмі Стрітення Господнього, відвіданням могил братчиків та урочистою академією в театрі імені Марії Заньковецької. Впродовж тижня різні лекції, зустрічі, дискусії відбуватимуться в усіх вишах, де є осередки Студентського братства. А завершиться тиждень святкуванням нинішніх студентів 25 травня, адже саме в цей день 30 років тому й постало Студентське братство Львівщини.

*партнерська публікація