Сьогодні, 2 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Назаром Васильчуком та Володимиром Ільківим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.
Львів’ян та гостей міста закликають долучитися до міської церемонії прощання й утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Володимира Ільківа поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Назара Васильчука — на кладовищі у селі Волощина Перемишлянського району (Бібрська громада).
Що відомо про Захисників
Назар Васильчук (13.06.1985 — 02.09.2024) Львів’янин.
Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради. Згодом здобув професію будівельника у Львівському професійно-технічному училищі.
Працював пекарем на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Назар був доброю, оптимістичною, товариською та турботливою людиною. Мав гарне почуття гумору, легко знаходив спільну мову з людьми та завжди був готовий прийти на допомогу. Любив готувати, у вільний час захоплювався риболовлею.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Назара Васильчука залишилися сестра, племінниця та родина.
Володимир Ільків (08.02.1992 — 26.07.2024) Уродженець села Боневичі, Львівської області.
Навчався у закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів села Боневичі Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, а згодом продовжив навчання у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів села Нове Місто Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області. Пізніше здобув професійно-технічну освіту у відокремленому структурному підрозділі "Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».
Проходив військову строкову службу.
Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Онуp конструкціон інтернешнл", а згодом — у Львівському комунальному підприємстві "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району".
Зі слів рідних, Володимир був добрим, спокійним, щирим, старанним і працьовитим. Завжди допомагав близьким та цінував дружбу. Любив відпочивати на природі в колі друзів, захоплювався збиранням грибів.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 47-ї окремої механізованої бригади "Ма́ґура" Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Володимира Ільківа залишилися мати, хрещені, двоюрідні брати і сестри та родина.
