Предмети з незвичною назвою «салби» придбали в експедиціях 1977, 1979 та 1988 років і зараз зберігають у музейній фондовій збірці «Прикраси» – три жіночі й одна чоловіча. «Salba» означає «намисто», «підгрудок». Львівська науковиця з Музею народної архітектури і побуту ім. Климентія Шептицького Любов Сварник розповідає деякі історичні факти про невідомі жіночі прикраси, які знову ввійшли в моду.

Металеві прикраси у вигляді підвісок, кружалець, монет відомі ще з античних часів. Корені «салбів» саме в такому вигляді сягають періоду панування Османської імперії і тісно пов’язані з традиційним татарським жіночим костюмом, є його невід’ємною частиною з обрядово-знаковими характеристиками.

За назвами компонентів народної ноші можна простежити зв’язки історичних земель з культурою інших народів. Це стосується й буковинців. Приміром, місцева легенда розповідає, що тамтешнє населення топило турків-татар, забираючи собі прикрасу, яка їм прийшла до вподоби. Цілком ймовірно, що саме тоді буковинці й додали «салби» у комплекс місцевого традиційного одягу, а ще зберегли цю оздобу до наших часів.

Святкові прикраси свідчили про статусно-майновий рівень власників. Їх носили жінки і дівчата на грудях. Салба – продовгувате, зі заокругленими кутами, подвійне полотно з нашитими рядами (вздовж або впоперек) монет, яке закріплювали на шиї пришитим до полотнини пасочком. У деяких салбах пасочок є декорований незначною вишивкою або приморщеним мереживом. Салба покривала довгий пазушний розріз вишитої сорочки. Носили її разом з іншими прикрасами – скляним чи кораловим намистом.

Різні за часом виготовлення, обігом та номінальною вартістю монети на салбі – це прямі історичні факти, що засвідчують торгово-економічні зв’язки краю, панування різних імперій і народів на цій землі. Наприклад, на одній із салб нашито 49 австрійських, російських, румунських, польських монет (паралельно у 6 рядів).