Допоможіть їй знову бігати. Дівчинка, яка поборола правець у Львові, потребує реабілітації
Дитину госпіталізували з переломом передпліччя, а через тиждень у неї діагностували правець.
Фото: з відкритих джерел
Фото: з відкритих джерел

20 серпня 2021, 14:00

Семирічна дівчинка Ліліана понад місяць перебуває у львівському ОХМАТДИТі. Дівчинка поступила з відкритим переломом передпліччя. Через тиждень сталося вторинне зміщення перелому. Тоді ж лікарі діагностували у дівчинки правець. Стан дитини все ще важкий. Аби продовжити реабілітацію, їй потрібні ортези. Про це у коментарі Tvoemisto.tv розповів лікар Володимир Ришковський.

Читайте також: Найважчий правець за весь час. 7-річній дівчинці у Львові терміново потрібна кров

«Понад місяць тому дитина поступила з діагнозом відкритий перелом середньої третини обох кісток правого передпліччя. Ми вправили перелом та наклали гіпс. На рентгені все було добре, але через тиждень подзвонили і сказали, що у дитини рука набрякла і сильно болить. На рентгені ми побачили, що відбулося вторинне зміщення перелому. Провели оперативне втручання, поставили спеціальний метал, яким відразу зафіксували кісточки, щоб вони не зміщувалися і добре заживали», – розповідає лікар.

Однак наступного дня у Ліліани з’явилися тонічні судоми, не типові для правця. Вони були на руках і ногах, на обличчі теж був так званий тризм.

«Захворювання розвивалося погодинно, тож ми негайно перевели дитину у реанімаційне відділення та підключили до штучної вентиляції легень, оскільки правець рано чи пізно вражає нервові клітини, і людина просто перестає дихати. Було назначено протисудомну терапію та імуноглобулін, тобто ввели готові антитіла», – каже Володимир Ришковський.

Він додає, що навіть через кілька днів покращення у дитини не відбулося, тоді лікарі ввели другу дозу препарату. Стан дитини залишався важким, кілька днів поспіль температура тіла була 42 градуси. Тоді дівчинці поставили трахеостому.

Лікар каже, що лише кілька днів тому у 7-річної пацієнтки припинилися тонічні судоми, а температура спала до субфебрильної – 37,1. Крім того, весь цей час дівчинці не можна було розробляти рухи, що могло загострити її стан.

Перший етап реабілітації тільки розпочався і на це потрібні значні кошти.

«Проводимо збір коштів на так звані ортези (ред. – ортопедичні пристрої), якими ми зможемо потихеньку виводити ніжки і ручки до стану, природнього для дитини. Але для того після кожної реабілітації, масажу, лікувальної фізкультури дитині потрібно поміщати кінцівки в ці ортези, щоб не відбувалося регресу», – каже лікар.

За його словами, дівчинка все ще у важкому стані, час від часу її переводять на штучну вентиляцію. Але вона вже здебільшого дихає сама, махає головою, трохи спілкується, звісно, не вербально, бо трахеостома не дає можливості розмовляти. Проте позитивні прогнози вже з’являються.

«Сама реабілітація буде проходити довго. Думаю, що не менш, ніж два місяці після того, як стан буде вважатися задовільним. Пізніше дитина потребуватиме регулярного догляду, оглядів, можливо, це триватиме упродовж життя», – зауважує лікар Володимир Ришковський.

Він також додає, що кожен випадок правця, який діагностували у лікарні ОХМАТДИТ, був у дітей, які не мали щеплення.

Щоб Ліліана знову могла бігати, їй потрібні ортези, вартість яких 150 тисяч гривень. Хоча сума невелика, батьки вже всі гроші витратили на лікування дитини. Тому просять про допомогу.

Реквізити для допомоги:

Благодійний фонд «Крила надії»

АТ КБ ПриватБанку м. Львів

МФО 305299 ЄДРПОУ 35620901

UAH - IBAN UA173052990000026004011002472

Призначення платежу – для Лілі

Юлія Осим


Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

Війна
«Життя після фронту є!». Іван Тимочко про силу, біль і шлях реабілітації військових
Повернення до мирного життя після фронту – це ще один бій. Не менш важкий, аніж на передовій. Це складно, але можливо, якщо не мовчати й не замикатися. Необхідні витримка, підтримка і час. А найголовніше – усвідомлення, що поранення не ставить крапку, а відкриває новий шлях. Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко для нового проєкту «Твого міста» та Медичного центру NOVO розповідає, чому лікування й реабілітація – це відповідальність, як ветерани можуть знову знайти себе, де шукати підтримку і чому звернення по допомогу – не слабкість, а сила.
Hero Image

02 липня 2025, 20:00

Реабілітація – теж форма служби Війна змінює тіло, мислення і час, але найглибше вона змінює людину. Я доброволець, свою службу почав як солдат 24-ї бригади імені Короля Данила, став сержантом. Прослужив з 2016 по 2019 роки, далі була невелика перерва...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon
CityLife
«Ми на війні захищали вас, тепер варто подбати про нас», – ветеран
Після ампутації ноги та пережитої депресії боєць 95-ї бригади Євген Шваб вступив до університету на психологію, бере участь в проєктах реінтеграції для ветеранів, мотивує й допомагає побратимам повертатися до звичного життя після війни і травм. Він отримав крутий біонічний протез за 86 тисяч євро, займається спортом, взяв участь у Берлінському тижні моди, побував у Ватикані, сподівається на толерантне ставлення кожного і справжню відпустку після війни. Про свою історію служби, поранення, реабілітації і те, чому кожному з нас потрібен психолог та що варто покращити у ветеранській політиці, Тvoemisto.tv розповів 29-річний кулеметник штурмової роти 95-ї десантно-штурмової бригади Євген Шваб.

10 листопада 2024, 20:00

До початку широкомасштабної війни ви працювали в поліції. Як вирішили покинути одну службу і піти на другу? Поліцію я покинув за рік до повномасштабного вторгнення. Пішов робити те, що любив, що подобалося...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon
Війна
«Їм бракує спілкування!» Ветеран після важкої травми буде наставником для військових у Львові
У цивільному житті 43-річний Микола Лобур керував клінінговою компанією, але на самому початку війни добровільно долучився до захисту країни і понад рік тому дістав важке поранення спинного мозку. Тепер пересувається на колісному кріслі, проходить реабілітацію у Львові. Планує працювати ментором у Центрі «Незламні», щоб мотивувати інших військових, які зазнали таких самих поранень, як він. Кулеметник, боєць ЗСУ Микола Лобур розповів Тvoemisto.tv про війну, спротив, порятунок сім’ї та те, якою уявляє перемогу України.

03 листопада 2024, 18:36

Розкажіть про себе і про те, як почалася ваша воєнна історія. Ви ж не були біля сім’ї, перебували доволі далеко від Сум? Я родом із Червонограда, що на Львівщині, але жив у Сумах. Мав квартиру, роботу, провадив власний бізнес – розвивав клінінгову компанію...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"