У Львові ще з 2016 року виготовляють тактильні макети архітектурних споруд. Ідея зародилась під час реалізації проекту «Торкаючись бачу», коли картини з Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького перетворили на скульптури, аби незрячі люди могли на дотик пізнати такі техніки, як імпресіонізм або модернізм.
«Тоді в нас зародилася ідея «показати» незрячим і архітектуру міста. Першим таким пілотним об’єктом у 2016 році була Львівська міська ратуша», – розповідає скульптор та автор скульптур Василь Одерхівський.
До слова, багато людей думають, що вежа будівлі Ратуші розташована по центру, а на мініатюрі одразу видно, що вона зміщена вліво.
Потім у місті поступово з’явилися мініатюри Собору святого Юра та Оперного театру. За словами Василя Одерхівського, мініатюру пам’ятника Тарасові Шевченку робили автори пам’ятника, але ця мініатюра також абсолютно інклюзивна.
А от мініатюра фрагменту старого міста, яка встановлена на площі Ринок, 36-38, не пристосована для незрячих людей, адже там немає тексту шрифтом Брайля і її полотно з фігурами дуже велике.
Читайте також: Археологи показали, яким був костел на площі Галицькій у Львові. Фото
«Швидше за все її встановили львівські підприємці. І ця мініатюра має більш туристичну цінність, аніж інклюзивну», - каже скульптор.
Він розповідає, що аби всі створені мініатюри були не лише гарною копією оригіналу, але й зручні для незрячих людей, вони безпосередньо консультуються під час виготовлення скульптури з людьми, які мають вади зору.
«Ми щодо кожного макету консультуємось з керівницею Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами пані Оксаною Потимко, також з людьми зі Спілки незрячих. Наприклад, макет Собору святого Юра планувався набагато ширшим, але ми його поступово звузили. І зробили відповідну висоту, щоб і діти могли його дістати», – каже Василь Одерхівський.
Читайте також: Світ глухих. Як люди з порушенням слуху викликають «швидку»
Зараз готується до встановлення макет Гарнізонного храму Петра і Павла. Встановити його планують до кінця грудня.
Наступною мініатюрою має стати макет костелу Воздвиження Чесного Хреста, фундамент якого знайшли археологи у 2019 році на площі Галицькій.
«Зараз ми проводимо наради з архітекторами з НУ «Львівська Політехніка», зі спеціалістами з управлінням охорони історичного середовища ЛМР, з археологами. Нам важливо передати цей костел так, як він дійсно виглядав, щоб його вигляд мав наукове підгрунтя. Костел існував у 16-18 ст і його ніхто не бачив. Збереглися лише світлини та гравюри», – розповідає пан Василь.
Усі мініатюри створюють за допомогою розмаїтих технік від 3Д-моделювання до 3Д-друку або ручного моделювання. Під час робіт використовують і пластик, і гіпс, і картон, і силіковані форми, і литво у бронзі. Щоб створити одну мініатюру, митцям потрібно пів року, а іноді і більше часу. Адже окрім створення скульптури, її треба ще встановити та адаптувати: замовити таблиці зі шрифтом Брайля. Зараз планують на мініатюрах зображати QR-код, за яким можна буде перейти на аудіотекст та прослухати інформацію про пам’ятку.
Керівниця Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами НУ «Львівська Політехніка» пані Оксана Потимко каже, що дуже хотіла б, щоб в мініатюрі зробили колишнє середмістя Львова, яке було до 1772 року. Це частина міста від проспекту Свободи до теперішньої Підвальної, від площі Галицької і до лінії Оперний театр – театр Марії Заньковецької. Також, аби створювали мініатюри нових просторів одразу при їх будівництві.
«Хоча Львів і так дуже попереду інших міст. Якщо раніше мені потрібно було щоразу подавати проєкти і добиватися затвердження певних мініатюр, то зараз така практика увійшла в програму міськради. Адже керівництво міста зрозуміло, що такі речі роблять місто не лише інклюзивним, а й привабливим для туристів», – каже вона.
Анна Чистякова, фото авторки
