На 100-му році життя на Львівщині померла зв'язкова ОУН-УПА Марія Мельник

Вона вступила до ОУН у 1943 році, пройшла радянські табори в Естонії та Казахстані й повернулася в Україну лише у 1957 році.

Марія Мельник / фото: фб Галина Кравцова

сьогодні о 16:40

У Стрию на Львівщині на 100-му році життя померла учасниця визвольних змагань, зв'язкова УПА Марія Мельник на псевдо Фіалка. Про це повідомила її онука Галина Кравцова.

Парастас відбудеться сьогодні о 19.00 у будинку Марії.

Похорон — завтра (23 жовтня) об 11:00. Молитва відбудеться у каплиці св. свщмч. Йосафата Кунцевича.

Галина Кравцова зазначає, що Марія Мельник була найстарша з чотирьох дітей і сумлінно допомагала мамі по господарству. Її батько був членом ОУН і прививав доньці патріотизм, любов до Батьківщини.

"Була прекрасною дружиною, чудовою матірʼю. Народила і виховала двох дітей, в яких вклала всю душу. В складні часи не опускала рук, самовіддано працювала, щоб дітям нічого не бракувало.

Була найкращою бабусею, мала трьох онуків, яким дала стільки любові та теплої опіки… Приймала, як рідних, шанувала і любила тих, кого ми приводили в нашу сімʼю - зятів, невісток… Дуже любила правнуків, вболівала за кожного з нас і щиро молилася.

Була надзвичайно доброю людиною, прихильною до всіх навіть зовсім чужих людей. А ще вона була дуже красивою жінкою. В молодості, в старості. Ті ясні очі… Немає більше в світі таких", — пише Галина Кравцова.

Як розповідає жінка, у 1943 Марія Мельник вступила до лав ОУН, згодом стала зв’язковою УПА. Отримала псевдо – "Фіалка". Новоприйнята членкиня виконувала секретні доручення: збирала кошти на продукти й одяг, носила повідомлення-"штафети" в інші населені пункти, займалася переведенням поранених упівців, що переховувалися у криївці на рідному обійсті, в довколишні села, де їм надавали подальшу допомогу. Також готувала їжу для повстанців, прала їхній одяг. В домі не раз на постій зупинялися сотні УПА, які проходили через село.

У 1944 за наказом батько пішов з проводом і пропав безвісти. Були скупі дані, що загинув на кордоні на Закарпатті. А вже через два роки один з тих, кого прихистили у схові (повстанець на псевдо Берґало), видав своїх рятівників. Таким чином, 9 лютого 1946 року була арештована у рідній хаті за співпрацю з УПА. Перенісши моральні й фізичні тортури, 27 червня 1946 р. засуджена військовим трибуналом за ст. 20, 54-I "а", 54-II КК УРСР на 10 років позбавлення волі і 5 років "на пораження" (виселення).

Спочатку Марію відправили в Естонію (концтабір "Нарва"), потім етапом вивезли в Казахстан, селище Кенгір. Там змушена була тяжко працювати на будівництві, до якого треба було йти більше трьох кіломерів, раз у раз долаючи то люту зимову заметіль, то піщану бурю, то несамовиту спеку. Каторга, несправедливе поводження з політв’язнями, бузувірське ставлення до життя й людської гідності врешті привели до повстання у таборі. Сорок днів у таборі панувала "зона свободи". За розпорядженням спеціально обраної комісії не раз "стояла на стійці".

17 червня 1955 року звільнена з концтабору. Далі перебувала на виселенні в Омській області у поселенні Усть-Шиш, де сплавляла ліс по річці. Аж в 1957 році "на основании определения Верховного Суда УССР от 16 апреля 1957 года из спецпоселения освобождена". Повернулася в Україну. Але хати не застала – її знесли як домівку ворогів народу.

Нагадаємо, 12 жовтня у Львові попрощалися із настаршою українкою — львів'янкою Оленою Рибалко. Вона усе життя присвятила медицині, допомагала українським повстанцям та пережила Голодомор.