У другий день Христового Різдва, за Юліанським календарем – 8 січня – християни відзначають Собор Пресвятої Богородиці, славлячи гідність богоматеринства. Немає точної інформації про те, в якому столітті празник Собору Пресвятої Богородиці ввійшов у загальну практику Церкви.
Деякі святі отці IV ст., як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Йоан Золотоустий з нагоди празника Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо, що якийсь час празник Собору і пам'ять святого першомученика Степана святкували в один день, бо щойно в VII ст. вшанування пам'яті святого Степана перенесли на третій день Різдвяних свят.
Читайте також: Ірина Винницька про святкування Різдва
Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє.
Для Східної Церкви загалом традиційним є святкування після великого празника пам'яті тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. «У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором», – зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій.
Загалом, час від празника Христового Різдва до Богоявлення, в якому відзначають Собор Пресвятої Богородиці, триває 12 днів, тому й має назву дванадцятиднев'я, по-грецьки «додекамерон». Як колись празник Пасхи святкували цілий тиждень – аж до Томиної неділі, так, схоже, і празник Христового Різдва тривав 12 днів – аж до празника Богоявлення.
