За останній рік українські діти у середньому провели 920 годин або понад 38 днів в укриттях під землею через повітряні тривоги, ракетні удари росіян та бойові дії, про це повідомили у міжнародній організації Save the Children, пише УП Життя.

За даними організації, минулого року в Україні було оголошено 16 207 повітряних тривог, які тривали в середньому близько години.

Деякі родини могли провести до 8 годин під землею, не маючи змоги вийти через безперервні ракетні обстріли. У Харкові минулого року спрацювало понад 1700 сирен загальною тривалістю близько 1,5 тис. годин, а в Донецькій і Запорізькій областях – понад 1,1 тис. годин.

Представники організації поспілкувалися з дорослими і дітьми, які вимушені проводити чимало часу в укриттях.

«Ми всі плакали, були перелякані до смерті», – згадує 16-річна Софія, яка прокинулася від вибухів і сирен 24 лютого 2022-го у Харкові.

Зараз дівчинка з бабусею мешкають на Закарпатті. Цей регіон вважається одним з із найбезпечніших, однак сирени тут лунають часто.

Коли оголошують повітряну тривогу, Софія зазвичай йде у темний і холодний підвал, який знаходиться під їхнім будинком. У школі під час тривоги старшокласників ведуть до сільської ради, де облаштували укриття.

«Нам туди бігти хвилин п’ять, йти – 15 хвилин. Але мені завжди було цікаво, якщо тривога спрацьовує під час відключення світла, і ми не чуємо сирени, і є ракетний удар, скільки мені знадобиться часу, щоб дістатися до укриття… Це зайняло 47 секунд», – говорить Софія.

Вихователька Світлана з приміського дитсадка в Дніпрі розповіла, що сирени повітряної тривоги давно стали частиною життя її вихованців:

«Одягаються, виходять на вулицю, обходять заклад, спускаються в укриття. Десь 3 хвилини діти спускаються», – розповідає вихователька.

Підвал закладу тепер обладнаний для малювання, ігор і танців. Також кожна дитина бере з собою тривожну валізку, теплий одяг і улюблені іграшки.

«Ми знаходимося у підвалі, тому що на вулиці сирена. Ми прийшли сюди, і більше її не чуємо. Тут мені подобається гратися і малювати», – каже чотирьохрічний Олег.

За словами виховательки, дітям навіть подобається ходити в укриття, яке вони називають «печерою».

У Києві та Харкові під час повітряних тривог люди ховаються на станціях метро.

«Коли літаки злітають, ми готуємось. Мені було страшно в перші дні війни, а зараз це вже буденність. У кожного свій рюкзак. Беруть і виходять», – розповідає Марина, мати двох дітей.

Ходити в метро після запуску ракет тепер є звичкою для багатьох сімей.

12-річна Олена розповіла, розповіла, чим зазвичай займається в укритті: «Я користуюся смартфоном під час тривоги. Я можу робити там домашні завдання. Ми під землею, тому що по нас запускають ракети, і для нашої безпеки краще сидіти тут. Це нудно. Але краще нудьгувати, ніж коли боляче».

Стрес повсякденного життя під бомбардуванням шкодить психічному здоров’ю та психосоціальному стану дітей і дорослих.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна п’ята людина, яка пережила бойові дії, має високий ризик зіштовхнутися з певною формою психічного розладу.

«Рік тому конфлікт, який переріс у повну війну, кардинально змінив життя мільйонів дітей в Україні. Тисячі сімей були змушені покинути свої домівки, рятуючись від звірств. Багато дітей були свідками того, як їхні будинки та школи були знищені, а їхні близькі вбиті. Війна йде вже другий рік, діти продовжують бути свідками нових хвиль насильства», – говорить Соня Хуш, директорка програми Save the Children в Україні.