У п’ятницю, 17 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віталієм Калімуліним та Романом Чайкою, які віддали життя, захищаючи Україну. Про це повідомили в пресслужбі ЛМР.
Чин похорону Романа Чайки розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Чин похорону Віталія Калімуліна розпочнеться о 12:00 у храмі Петра і Павла в Рясному (вул. Лукасевича, 12). Поховають воїна на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича).
Що відомо про захисників
Віталій Калімулін (19.08.1985 — 04.04.2026) Уродженець селища Добротвір Львівської області.
Навчався у Добротвірському опорному закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області та у Миколаївському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №2 Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області. Згодом здобув професію електрогазозварювальника у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей».
Працював пекарем у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба».
Зі слів рідних, Віталій був щирим, чуйним і доброзичливим, мав добре серце, любив дітей, був справжнім сім’янином, завжди усміхненим, позитивним і життєрадісним. Захоплювався риболовлею, плаванням на каное, займався спортом, вів активний спосіб життя, надавав перевагу відпочинку на природі, зокрема в гірській місцевості.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Віталія Калімуліна залишилися мати, дружина, двоє синів, дві доньки, сестра та родина.
Роман Чайка (10.05.1980 — 15.04.2026) Львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 49 м. Львова, згодом — у Львівському технікумі промислової автоматики та Національному університеті «Львівська політехніка».
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Роман був добрим, сильним, надійним і відповідальним, щирим і турботливим, мав добре почуття гумору, вирізнявся патріотизмом, завжди приходив на допомогу. Турботливо ставився до тварин. Захоплювався авіамоделюванням, автомеханікою, джипінгом, полюбляв відпочинок у Карпатах, був завзятим мисливцем і рибалкою. Також займався бджільництвом. Був членом скаутської організації «Пласт».
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Донецькому, Північно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений численними відзнаками.
У Романа Чайки залишилися батьки, дружина, родина, друзі та побратими.
