У понеділок, 24 листопада, Львівська громада попрощається із військовослужбовцями Олександром Безуглим, Романом Чумаком, Ігорем Дашковичем та Віктором Карповим, які захищали Україну від російських окупантів. Про це повідомляє Львівська міська рада.

Прощання з Романом Чумаком розпочнеться о 9:00 в Храмі Івана Хрестителя у м. Винники (вул. Галицька, 61).

Чин похорону Романа Чумака, Олександра Безуглого та Ігоря Дашковича розпочнеться об 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Романа Чумака поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв, а Олександра Безуглого – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.

Далі, у с. Рясне-Руське буде прощання з Ігорем Дашковичем: о 12:00 — на центральній алеї громади, о 12:30 – в родинному помешканні (вул. Садова, 10), а о 13:30 — в Храмі Святого Великомученика Дмитрія. Поховають захисника на місцевому кладовищі.

Прощання з Віктором Карповим розпочнеться о 13:00 в ритуальній залі на вул. Пекарській, 52. Поховають воїна на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.

Що відомо про захисників

Олександр Безуглий (27.06.1979 – 20.11.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 55 м. Львова. Згодом здобув освіту газозварювальника у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».

Проходив строкову військову службу у складі Національної гвардії України. Працював водієм-далекобійником, здійснюючи міжнародні вантажні перевезення.

Зі слів рідних, Олександр любив риболовлю, готувати, подорожувати в гори та проводити час на природі. Вирізнявся щедрістю, веселою вдачею, був компанійським, активним і турботливим.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 14‑ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Національної гвардії України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Олександра Безуглого залишилися дружина, син та донька.

Роман Чумак (03.05.1979 – 09.02.2024). Уродженець міста Полонне Хмельницької області.

Навчався у Сколівському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів № 2 імені Стефанії Вітрук Сколівської міської ради та у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 31 м. Львова. Згодом в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «інженерна механіка» та у Міжрегіональній Академії управління персоналом за спеціальністю «правознавство».

Проходив службу в Державній прикордонній службі України.

Зі слів рідних, Роман любив музику, природу та собак, захоплювався бігом. Вирізнявся спокійною та врівноваженою вдачею, був добрим і щирим, завжди прагнув допомогти іншим.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Чернігівському напрямку у складі 3‑го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.

У Романа Чумака залишилися мати, дружина, дві доньки та син.

Ігор Дашкович (23.02.1992 – 13.08.2024). Уродженець села Рясне-Руське Львівської області.

Навчався у Рясне-Руському ліцеї Львівської міської ради. Згодом здобув освіту механіка у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості.

Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Ігор був мужнім і сміливим, добрим та відкритим у спілкуванні. Вирізнявся життєрадісністю й готовністю завжди прийти на допомогу. Любив природу, риболовлю та збирання грибів.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 125‑ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ігоря Дашковича залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, бабуся, дядько та родина.

Віктор Карпов (09.08.1986 – 15.11.2025). Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 68 м. Львова. Згодом здобув професію офіціанта-бармена у Закладі професійної (професійно — технічної) освіти «Львівський професійний коледж ресторанного бізнесу».

Працював меблярем на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Віктор любив риболовлю, відпочинок на природі та тварин. Цікавився всесвітньою історією, був комунікабельним і вмів легко знаходити спільну мову з людьми. Вирізнявся добротою, щирістю та оптимізмом, був справжнім лідером і турботливим сім’янином.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Херсонському напрямках у складі 38‑ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного Військово-морських сил Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», Міністра оборони України «Захиснику України» та «Хрест Військово-Морських Сил», а також відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — «Хрест «Військова честь».

У Віктора Карпова залишилися дружина, сестра, батько та племінник.

Фото: ЛМР

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.