Львів – місто, де історія буквально викарбувана у камені й землі. Кожен пагорб, кожна вулиця зберігає сліди минулих століть, але далеко не всі вони дійшли до наших днів. Особливо це стосується військових поховань: місць спочинку воїнів, які віддали своє життя під час численних воєн і конфліктів. У великій читальній залі Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки 10 березня історик і директор установи Іван Сварник провів публічну лекцію, присвячену цій темі.

«Значною мірою військові поховання у Львові не збереглися, зокрема через те, що СРСР не підписував жодних міжнародних конвенцій про охорону воєнних поховань», – підкреслив Іван Сварник.

Найдавніші цвинтарі: від Калічої гори до козацьких могил

Найдавнішим великим військовим кладовищем Львова вважають цвинтар на Калічій горі, створений у 1621–1622 роках після повернення польського війська з-під Хотина.

Як писав хроніст Зіморович: «Перед ними вели не вожді, а смерть. Вояки розійшлися по Львову й повільно вмирали по підсіннях над вижебраним шматком хліба».

Близько трьох тисяч вояків поховали на монастирському цвинтарі шпиталю святого Лазаря, що на вул. Коперника. Цвинтар до наших днів не зберігся.

Шпиталь і храм св. Лазаря у Львові

У середині ХІХ століття при забудові вул. Князя Романа знайшли давній цвинтар із великою козацькою могилою. Тут було поховано близько 50 козаків, загиблих під час боїв за місто. Кам’яні хрести використали як фундамент для будинку, а залишки зброї потрапили до музею Любомирських.

Військові некрополі ХХ століття

Цвинтар на Городоцькій з’явився на місці збору шляхетських військ, що йшли під Відень у 1683 році, і за сто років став одним із чотирьох міських кладовищ.

Північна частина Стрийського цвинтаря у 1944 році була названа «військовим цвинтарем» на німецькому плані. Тут ховали австрійських і російських солдатів Першої світової війни. Цвинтар знищили у 1954 році, закладаючи Парк культури ім. Хмельницького.

Архівні фото з Стрийського парку і Парку культури / Фотографії старого Львова

На Личаківському кладовищі збереглися польські військові меморіали, зокрема цвинтар повстанців 1830–1831 та 1863 років, а також могили російських солдатів із Холма Слави. У 1937 році поховання ексгумували й перенесли на Австрійський військовий цвинтар біля Личакова, де було 5 369 поховань.

Найбільшим військовим кладовищем Львова був Австрійський військовий цвинтар біля Личакова. Тут поховали австрійців, турків, босняків, сербів та українців, загиблих у 1918 році під час українсько-польської війни. Але цю ділянку знищили у 1945 році, облаштувавши радянський військовий меморіал. У 1946–1947 рр. після другого свого приходу більшовики бульдозерами зрівняли з землею і перекопали Австрійський військовий цвинтар. На його місці влаштували цивільні та військові поховання. Так утворилося 82-ге поле Личаківського цвинтаря, яке поділили на окремі ділянки. Похованих вписували у новостворені цвинтарні книги полів №82, 82а, 82б, 82в, пише «Центр міської історії».

У нижній частині колишнього Австрійського військового цвинтаря (частково на ексгумованій у 1936 р. території 82-го поля і трохи далі, аж до суч. вул. І. Мечнікова) до 1939 р. існував приватний город Боднарів. У липні 1944 р. більшовики відібрали город. На його місці тоді був закладений військовий цвинтар для воїнів Червоної Армії, на якому у 1944–1950-х рр. поховано всього 3491 особу. Згідно книги реєстрації, до них належать 1252 радянські воїни, які були поховані: у 1945 р. – 574 особи, у 1946 р. – 456 осіб, у 1947 р. – 148 осіб, у 1948 р. – 54 особи, у 1949 р. – 18 осіб, у 1950 р. – 2 особи. Згідно архівних даних, на цьому цвинтарі поруч із солдатами радянської армії, які померли від ран у шпиталях Львова, ховали вояків дивізії НКВС, які воювали на Львівщині з підрозділами Української Повстанської Армії і були причетні до масових репресій проти місцевого населення.

«Історія військових поховань Львова – це не лише про пам’ять, а й про політичні процеси, які визначали, що збереглось, а що зникло назавжди», – наголосив Іван Сварник.

Сучасний меморіальний простір Львова

Сучасні зміни у меморіальному просторі міста торкнулися, зокрема, Марсового поля та Холма Слави. Початок нинішньої війни призвів до того, що полеглих за незалежність почали ховати на Марсовому полі. Міська рада у межах кампанії з усунення проявів тоталітаризму вирішила забрати звідси радянські поховання, зокрема через те, що серед загиблих були учасники каральних операцій проти УПА у 1945–1950 роках. Ексгумовані останки перенесли на позаміське військове кладовище. Подібні роботи провели і на Холмі Слави.

Читайте також: У Львові досі не обрали, якими будуть плити на військовому кладовищі. Що не так і коли приступлять до робіт.

Водночас у Львові досі не визначили остаточний вигляд нового військового меморіалу на Полі почесних поховань №86А на вул. Мечникова. У грудні 2025 року там встановили три варіанти надмогильних плит – з тераццо, граніту та пісковика, щоб родини загиблих могли оцінити матеріали і спільно обрати один варіант.

Спочатку планували визначитися з вибором протягом місяця, однак процес обговорення затягнувся. Частина родин підтримує варіант із граніту, зокрема світлого, який наразі не був представлений серед встановлених зразків. Через це роботи з облаштування меморіалу поки не розпочали.

Як Львів перетворює місце болю на місце гідності та пошани; як була запроваджена нинішня традиція прощання з військовими; хто став ініціатором щоденної хвилини мовчання о 9:00; як вдається домовлятися з родинами загиблих. На ці та інші запитання на запрошення “Клубу експертів та експерток” відповів Євген Бойко, керуючий справами виконкому Львівської міської ради, який займається похованнями загиблих захисників і захисниць у місті з 2014 року, тобто від початку російсько-української війни. Детальніше читайте тут.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.