Якщо дитина натякає або розповідає про насильство, реакція дорослого має вирішальне значення. Про те, як діяти у таких ситуаціях розповіли у Львівській обласній прокуратурі.

Зберігайте спокій

Важливо не панікувати. Навіть, якщо почуте шокує — ваша реакція визначає, чи довірятиме вам дитина надалі.

Ваш спокій — перший крок до безпеки дитини.

Вірте дитині

Діти рідко вигадують історії про насильство. Сумнів або недовіра можуть змусити дитину замкнутися.

Коли дитина відчуває, що їй вірять, вона відкривається і приймає допомогу.

Якщо ж дитина відчула недовіру, то вона замикається, відчуває сором і більше не звертається по допомогу.

Не "допитуйте" дитину

Не намагайтеся самостійно випитати багато деталей, адже це може посилити стрес і травму.

Деталі з'ясовують фахівці.

Надмірна кількість запитань може зашкодити дитині більше, ніж допомогти.

Уважно слухайте дитину, дайте їй говорити стільки, скільки вона захоче — без тиску.

Не перебивайте, не уточнюйте деталі та не ставте навідних запитань.

Передайте справу фахівцям. Психологи, поліцейські та соціальні служби знають, як правильно провести розмову.

Не звинувачуйте дитину

Не ставте під сумнів поведінку дитини.Фрази на кшталт "чому ти не сказав раніше" можуть глибоко травмувати.

Не кажіть: "Чому ти мовчав/ла?", "Ти впевнений/на?", "Може, ти перебільшуєш?".

Кажіть: "Я тебе чую", "Ти не винен/на", "Я поруч і допоможу тобі".

Подякуйте дитині за довіру

Скажіть дитині, що вона вчинила правильно, поділившись із вами. Це допоможе їй відчути підтримку і знизить відчуття провини.

"Ти правильно зробив/ла, що розповів/ла мені. Я пишаюся твоєю сміливістю".

Визнайте її сміливість, дайте їй зрозуміти, що вона ні в чому не винна, подякуйте їй за довіру.

Ви поруч — і дитина не сама

Скажіть дитині прямо: "Я допоможу тобі. Ти не сам/а в цьому". Відчуття безпеки знижує страх і дає сили рухатися далі.
Що відчуває дитина: страх, сором, самотність, невпевненість у тому, чи повірять їй.

Що їй потрібно почути: "Я тебе чую і вірю тобі", "Ти в безпеці", "Ми впораємося разом", "Ти не винен/на у тому, що сталося".

Що зробити після розмови:

• Не залишайте ситуацію без реакції. Ваші дії мають значення — і для дитини, і для її безпеки.
• Зафіксуйте розмову. Запишіть дату, час і те, що розповіла дитина (так, як почули, без власної оцінки).
• Зверніться до служб. Зателефонуйте на гарячу лінію 166 111 або зверніться до соціальних служб, поліції чи психолога.
• Забезпечте безпеку. Переконайтеся, що дитина перебуває у безпечному середовищі до втручання фахівців.
• Підтримуйте контакт. Продовжуйте бути поруч — дитина потребує стабільної присутності довіреного дорослого.

Нагадаємо, на території селища Брюховичі група дітей віком 12–14 років, бавлячись предметом, схожим на пістолет, намагалися залякати 10-річну дівчинку, приставивши його їй до скроні.