У Львівському обласному ТЦК та СП пояснили різницю між самовільним залишенням частини (СЗЧ) та дезертирством. Там зазначають, що основна різниця полягає у намірі військового, тривалості відсутності та суворості відповідальності.

Самовільне залишення частини (СЗЧ) передбачене статтею 407 Кримінального кодексу України, означає тимчасове залишення місця служби без дозволу. Важливо, що у цьому випадку військовослужбовець не має наміру остаточно покидати службу і планує повернутися.

Натомість дезертирство (стаття 408 КК України) – це свідоме рішення залишити військову службу назавжди або ухилитися від виконання обов’язків.

Читайте також: Відстрочка у "Резерв+": коли продовжується автоматично і коли треба йти в ЦНАП

Ключова відмінність – у намірі. Якщо при СЗЧ причинами можуть бути особисті обставини, конфлікти чи виснаження, то дезертирство передбачає повну відмову від служби.

Відрізняється і тривалість відсутності. СЗЧ зазвичай має короткостроковий характер, і в умовах воєнного стану кримінальна відповідальність настає після кількох діб відсутності – орієнтовно від трьох до десяти, залежно від обставин. Дезертирство ж пов’язане з тривалою відсутністю або нез’явленням на службу без наміру повернення.

Різняться і санкції. За самовільне залишення частини в умовах воєнного стану передбачено від 5 до 10 років позбавлення волі. За дезертирство – від 5 до 12 років.

Водночас добровільне повернення військовослужбовця після СЗЧ може враховуватися судом як пом’якшувальна обставина. У випадку дезертирства наслідки є суворішими, оскільки це правопорушення вважається більш тяжким.

Нагадаємо, що Верховна Рада України прийняла за основу та в цілому проєкт Закону про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" (реєстр. № 15198).

Строк проведення загальної мобілізації продовжили з 4 травня 2026 року на 90 діб, тобто, до 2 серпня цього року.