У День вишиванки майстриня нагадала про техніку із Львівщини, носіїв якої майже не залишилося
Сьогодні в Україні та світі відзначають День вишиванки.
Техніка вишивки "городоцький шов" або "городоцький стіб" / Фото: Мінкульт
Техніка вишивки "городоцький шов" або "городоцький стіб" / Фото: Мінкульт

сьогодні о 8:06

Щороку в третій четвер травня Україна і світ відзначають День вишиванки. Цього року цей день припав на сьогодні, 21 травня.

Такий підхід обрали навмисно – щоб вишиванка не залишалась лише святковим одягом. Її носять у будні, на роботу й навчання, як частину щоденного життя.

Читайте також: Не буває однакових. Як львів’янка дає нове життя старим вишиванкам

Загалом свято започаткували ще у 2006 році, а ідею акції "Всесвітній день вишиванки" запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.

Відтоді традиція відзначати День вишиванки поширилася по всій Україні та навіть за її межами – зараз це свято відзначають у 60 країнах.

Майстриня-вишивальниця Галина Ліщинська-Кравець розповіла "Твоєму місту", що одним із головних напрямків роботи дослідників сьогодні є відновлення реліктових технік вишивки – тих, що майже зникли.

"Часом зберігаються лише клаптики чи частини рукава. Але навіть цього достатньо, щоб зрозуміти техніку, крій і орнамент", — каже вона.

Особливо багато таких технік збереглося на Покутті, Гуцульщині та Львівщині. Наприклад, на Городоччині існував так званий "городоцький стіб" — техніка, носіїв якої сьогодні майже не залишилося.

Читайте також: Сотні років тому вишиванки були зовсім інакшими. Майстриня розкрила унікальні факти і назвала майже втрачену техніку

Для досліджень майстриня працює з музейними фондами, шкільними світлицями та приватними колекціями.

"У музеях зберігається величезна кількість речей, які є безцінними для вивчення. Але дуже багато можна знайти й у родинах — у старих скринях, серед бабусиних речей", — розповідає вона.

Одним із найцінніших досвідів для неї стала робота з колекцією сорочок Покуття у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові.

Докладніше про те, чому галицька вишивка стала кольоровою, звідки українці брали узори та як сьогодні відроджують забуті техніки читайте тут.


Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Читайте також

CityLife
«Узяла сорочку, коли їхала з України, і передам доньці». Історія однієї вивезеної вишиванки
Понад 5 мільйонів українців виїхали зі своїх домівок через вторгнення росії в Україну. Чимало хто прихопив зі собою вишиванку, яка у будь-якому куточку світу ідентифікуватиме їх як громадян країни, яка творить історію. Львів'янка Богдана Зінов’єва переїхала за кордон з двома доньками, з собою вони взяли їхні особливі вишиванки, зокрема білу сорочку 70-х років, у якій Богдана виходила заміж. Тепер цю білу сорочку дуже любить її старша донька.
Фото: Богдани Зінов’євої

19 травня 2022, 19:30

Вишивання сорочок власноруч і замовлення вишиванок давніх зразків набуває популярності, особливо з початком війни із росією. Богдана розповідає, що в її родині не було традиції колекціонування старовинних вишиванок. Бабуся Богдани, донька священника, вишивала рушники, обруси, серветки, фелони, інші речі для священничих потреб, але сорочок не вишивала і не носила...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"