Завтра, 2 червня, Львів попрощається з військовослужбовцями Орестом Телепком, Андрієм Молинським та Володимиром Хохленком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
Львів’ян та гостей міста закликають долучитися до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Ореста Телепка та Андрія Молинського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Володимира Хохленка — на місцевому кладовищі у селі Солонка.
Що відомо про Захисників
Андрій Молинський (08.09.1981 — 16.09.2025) Львів’янин. Навчався у Ліцеї № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Згодом здобув кваліфікацію механіка в Інституті сталого розвитку імені В'ячеслава Чорновола Національного університету "Львівська політехніка". Також навчався в Українському державному лісотехнічному університеті за спеціальністю "Інженерна механіка".
Працював механіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був спокійним, виваженим, відповідальним, добрим і розумним, вирізнявся чуйністю та завжди підтримував інших. Для рідних залишався надійною опорою. Цікавився технікою, захоплювався виготовленням металевих виробів, у яких поєднував власні задуми, майстерність і виняткову точність до найменших деталей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю "Ветеран війни" та почесною відзнакою "Відвага і честь".
В Андрія Молинського залишилися мати, родина та друзі.
Орест Телепко (28.08.1971 — 23.05.2026) Львів’янин.
Навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради "Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 102 І–ІІ ступенів", згодом здобув професію будівельника у Львівському професійно-технічному училищі.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Орест був добрим, працьовитим і щирим, вирізнявся доброзичливістю та чуйністю. Любив відпочинок на природі, захоплювався садівництвом.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Дніпропетровському та Донецькому напрямках у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана "Спартан" Національної гвардії України.
В Ореста Телепка залишилися син, сестри, брати та родина.
Володимир Хохленко (03.11.1970 — 01.06.2026) Уродженець міста Києва.
Навчався у середній загальноосвітній школі м. Києва, згодом — у Київському інституті Сухопутних військ, а також у Національній академії оборони України (тепер — Національний університет оборони України імені Івана Черняховського).
Зі слів рідних, Володимир був щирим, добрим, життєрадісним, спокійним і відповідальним. Вирізнявся мужністю, сміливістю та турботливістю, завжди був готовий підтримати й допомогти іншим. Мав активну громадянську позицію, був наставником у патріотичному вихованні молоді. Захоплювався риболовлею, любив відпочинок на природі та подорожувати. Цікавився зброєю і політикою, полюбляв готувати.
Присвятив військовій службі понад 37 років життя. Проходив службу на командних, штабних та адміністративних посадах у Збройних Силах України. За роки служби здобув значний професійний досвід, брав участь у підготовці військовослужбовців, займався питаннями оборонного планування, міжнародного військового співробітництва та розвитку партнерства України з державами-членами НАТО.
Служив у Генеральному штабі Збройних Сил України та інших військових органах управління, де відповідав за організацію та координацію важливих напрямів діяльності Збройних Сил України. У 2005 році виконував службові завдання у складі Українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак.
Останні роки служби проходив у військовій частині А5023. З 2025 року обіймав посаду начальника адміністративного відділу організаційно-планового управління.
Нагороджений численними державними та відомчими відзнаками.
У Володимира Хохленка залишилися дружина та діти.
