Завтра, 17 червня, Львів попрощається з воїнами Володимиром Колпаком, Олегом Мартеклясом, Андрієм Ликтеєм та Олександром Слободянюком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону Володимира Колпака, Олега Мартекляса та Андрія Ликтея розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Володимира Колпака та Олега Мартекляса поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Андрія Ликтея — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.

Чин похорону Олександра Слободянюка відбудеться об 11:00 у храмі Петра і Павла в Рясному (вул. Лукасевича). Поховають воїна на Ряснянському кладовищі, на військовому полі.

Що відомо про Захисників

Володимир Колпак (16.04.1989 — 22.10.2024) Уродженець міста Бахмут Донецької області.

Навчався у Бахмутській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24 з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів Бахмутської міської ради Донецької області. Згодом здобув освіту у Навчально-науковому професійно-педагогічному інституті Української інженерно-педагогічної академії у місті Бахмуті.

Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод кольорових металів".

Зі слів рідних, Володимир був добрим, турботливим, надійним і люблячим. Захоплювався спортом, зокрема боротьбою, цікавився комп’ютерною технікою та любив тварин.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Володимира Колпака залишилися мати, брат та родина.

Олег Мартекляс (03.06.1976 — 12.05.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №49 м. Львова. Згодом здобув професію електрогазозварювальника у державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище".

Проходив строкову військову службу.

Працював електрогазозварювальником на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Олег був працьовитим, добрим, щирим, спокійним і чуйним. Любив свою роботу та відповідально ставився до неї. Захоплювався кулінарією, був турботливим та завжди готовим прийти на допомогу іншим.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Олега Мартекляса залишилися тітка з сім’єю, друзі та побратими.

Андрій Ликтей (11.12.1986 — 10.06.2026) Львів’янин.

Навчався в Ужгородській початковій школі №1 Ужгородської міської ради Закарпатської області. Згодом здобував освіту в Ужгородській філії Вищого приватного навчального закладу "Львівський медичний фаховий коледж «Монада»", а також у Закарпатському навчально-науковому інституті Західноукраїнського національного університету.

Працював техніком-стоматологом на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був добрим, відповідальним, спокійним і позитивним, вирізнявся творчим підходом до життя та гарним почуттям гумору. Завжди був готовий допомогти іншим. Любив тварин, читання, малювання та відпочинок на природі.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Андрія Ликтея залишилися донька, сестра, мати, племінники, друзі та побратими.

Олександр Слободянюк (01.05.1977 — 10.06.2026) Уродженець села Подільське Хмельницької області.

Навчався у середній загальноосвітній школі №92 м. Львова. Згодом здобув професію електрогазозварювальника у Вищому професійному училищі №63 м. Львова.

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері промислового альпінізму на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Олександр був добрим, чуйним, товариським і комунікабельним, вирізнявся оптимізмом, активністю та турботливістю. Завжди був готовий прийти на допомогу іншим. Захоплювався риболовлею, любив готувати та проводити час на природі.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Олександра Слободянюка залишилися дружина, син, батьки, брат та родина.