У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику офіційно підтвердили присутність шакала звичайного, також відомого як золотистий. Про це повідомили на офіційній сторінці Заповідника у Facebook.
Раніше присутність цього хижака на території установи фіксували лише опосередковано — за допомогою фотопасток, слідів на ґрунті та візуальних спостережень. Проте через нечіткість зображень з фотопасток раніше не вдавалося остаточно ідентифікувати вид.
Фізичним доказом появи нового для цієї території виду стала загибель тварини на автошляху між містами Чорнобиль і Прип'ять у червні 2026 року.
Знахідка тварини стала першим беззаперечним фактом перебування шакала в заповідній зоні.
Поширення та характеристики виду
Останніми десятиліттями шакал звичайний активно розширює свій ареал в Європі та Україні. Наразі цей вид заселив територію всієї України, а його чисельність продовжує зростати, особливо у південних регіонах: Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Попри загальну тенденцію до розселення, у Чорнобильському заповіднику шакал поки що залишається рідкісним видом і не має значного впливу на екосистему.
В екологічній системі шакал займає нішу між вовком та лисицею. Його присутність у Заповіднику може вплинути на чисельність лисиці та уссурійського єнота, які є основними переносниками сказу, проте експерти наголошують, що це не матиме катастрофічних наслідків.
Для жителів Полісся шакал є малознайомим видом. Зовні він більший за лисицю, але менший за вовка: важить близько 15 кілограмів, має сіре або рудувато-золотисте забарвлення та порівняно короткий хвіст із чорним кінчиком. Важливою ознакою для ідентифікації слідів є зрощені подушечки середніх пальців передніх лап. Тварина веде переважно нічний та малопомітний спосіб життя, утворює родинні пари для виховання потомства. Раціон шакала в умовах Заповідника ймовірно складатиметься з падла, мишоподібних гризунів, птахів та молодих копитних тварин.
Здоровий шакал уникає контактів з людьми та панічно реагує на зустрічі. Тварина не становить небезпеки для людини, за винятком особин, хворих на сказ, які втрачають природний страх і можуть поводитися агресивно.
