Сьогодні, 30 червня, минає 119 років від дня народження головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича. Про обставини його останнього бою та загибелі "Твоєму місту" раніше розповідала кандидатка історичних наук, докторка гуманітарних наук, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Олеся Ісаюк.
За її словами, радянські спецслужби цілеспрямовано розшукували Шухевича протягом кількох років. Для цього вони затримували та відстежували його зв'язкових. Однією з ключових постатей стала підпільниця Катерина Зарицька, яку заарештували у жовтні 1947 року.
Вирішальним моментом став арешт зв'язкової Дарії Гусяк 2 березня 1950 року у Львові. Вона знала, що перебуває під наглядом, але продовжувала виконувати підпільні завдання.
Читайте також: Чого ми не знаємо про Романа Шухевича та як Львів сформував генерала УПА
Гусяк намагалася попередити Шухевича, передавши йому короткий грипс – таємне повідомлення на вузькому шматочку цигаркового паперу. Проте записка потрапила до рук чекістів.
До спецоперації із захоплення головнокомандувача УПА залучили близько 700 осіб. Вранці 5 березня 1950 року силовики оточили будинок у селі Білогорща поблизу Львова, де переховувався Шухевич.
Історикиня зазначає, що в ніч перед штурмом він, знаючи про арешт зв'язкової, відправив охоронців і залишився лише з Галиною Дидик.
Шухевич сховався у криївці під сходами, однак згодом вирішив прориватися з оточення. Під час перестрілки він застрелив одного співробітника МДБ та поранив ще одного.
За її словами, син командира УПА Юрій Шухевич, якого пізніше привезли на впізнання, згадував, що бачив на голові батька слід від кулі.
Місце перебування тіла Романа Шухевича досі залишається невідомим.
Більше про ключові етапи життя Романа Шухевича і його багатогранність як лідера, інтелектуала та людини читайте у нашому матеріалі.
