У Києві сперечаються після відкриття Алеї Героїв у Деснянському районі, де мешканці та родичі загиблих військових звинуватили керівництво районної адміністрації у тотальній неповазі до пам'яті захисників. Створення меморіального простору викликало хвилю обурення через естетичний вигляд конструкцій, відсутність комунікації та відмову влади йти на діалог під час офіційного заходу.

Позиція міської влади та відсутність погоджень

До Департаменту містобудування та архітектури КМДА, стверджують там, взагалі не надходили проєктні матеріали, концептуальні пропозиції чи будь-які візуальні рішення щодо облаштування Алеї Героїв у Деснянському районі. Про це повідомив директор Департаменту Олександр Свистунов. Він додав, що також не має інформації щодо врахування позиції родин полеглих Захисників і Захисниць України під час розроблення концепції цього об'єкта.

Очільник відомства підкреслив, що районні державні адміністрації в Києві, як замовники таких проєктів, самостійно приймають рішення щодо формату вшанування пам’яті загиблих мешканців своїх районів. Водночас створення просторів пам’яті потребує комплексного та професійного підходу.

За словами Олександра Свистунова, простори пам’яті, присвячені українським героям, мають створюватися з особливою відповідальністю та повагою. Для гідного вшанування до розробки концепцій таких місць варто залучати професійних архітекторів, урбаністів, митців, скульпторів і ландшафтних архітекторів, а також родин полеглих, ветеранську спільноту та громадськість.

Втеча керівництва району

Очевидці та представники засобів масової інформації зафіксували небажання голови Деснянської РДА Максима Бахматова коментувати відкриття цієї Алеї.

Фотокореспондент Ян Доброносов розповів, що під час зйомки відкриття нібито чув багато негативних відгуків від людей, які відверто плакали на заході. Коли ж представники преси попросили голову РДА дати інтерв’ю та пояснити ситуацію, той відповів "Потім", а згодом, за словами очевидці, втік з локації.

Журналіст зазначив, що навколо цієї події "панує суцільний сором", і "подібного ігнорування він ще не бачив".

Критика зовнішнього вигляду та "справи на відчепись"

Родини загиблих воїнів та мешканці Троєщини називають облаштовану алею "тотальним несмаком", "огидним трешем" та зневагою до памʼяті. Люди обурюються, що посеред центральної алеї парку встановили високі бетонні голі сваї, які візуально задавили простір і перетворили парк на закинутий довгобуд.

Мати та дружина загиблих Героїв Ольга Філіпова зазначила, що родини взагалі не інформували про збір даних, а якість виконання меморіалу викликає розпач. За її словами, чорно-білі фотографії маленького формату просто наліпили на стовпи, через що вони виглядають так, наче людей розшукує поліція.

Інша мешканка району Тетяна Сотнікова заявила, що очільник РДА позиціонує цей об'єкт як зроблений за кошти його друзів, а не за бюджетні фінанси, проте це громадський простір і спільна справа громади. Жінка підкреслила, що те "жахіття", яке було зроблено, це не про пам'ять, а "подачка на "відчипись", що спаплюжила ідею увічнення.

При цьому всі спроби критикувати проєкт на сторінці очільника району завершуються миттєвим блокуванням користувачів, а сам посадовець заявляє, що нібито всі незадоволені є проплаченими.

Проблеми військової меморіалістики та системні рішення

Професійна спільнота вказує на те, що подібні скандали виникають через відсутність системного підходу держави до увічнення пам'яті.

Військовослужбовець 103-ї бригади ТрО, дизайнер Збройних сил України Тарас Іщик зазначає, що біль втрати провокує пошук швидких рішень, але створення сталих бетонних конструкцій, які важко демонтувати, є помилкою. На його думку, під час планування таких просторів виникає низка серйозних проблем:

• нерозуміння планування місця та того, під яку кількість загиблих розраховувати простір;
• обмежені розміри території, особливо у центральних зонах міст і площ;
• конфлікт вшанування загиблих та зниклих безвісти, які насправді можуть перебувати у полоні.

Фахівець вважає, що будь-яка Алея Героїв у нинішньому вигляді має позиціонуватися виключно як тимчасовий конструкт на час ведення бойових дій. Після війни замість окремих банерів чи стовпів має постати єдиний масштабний монумент, присвячений усім захисникам України без конкретних імен, оскільки територія площ не безмежна.

Найнадійнішим джерелом збереження особистих історій, додає Тарас Іщик, мають стати цифрові онлайн-бази. Для створення ж реальних фізичних просторів пам'яті громади зобов'язані проводити прозорі архітектурні та скульптурні конкурси відповідно до норм військової меморіалістики, оскільки гідне вшанування любить системність, а не поспішні та дешеві рішення.