Де в Україні можна забути про всі турботи через відсутність інтернету та мобільного покриття розповідає провідний тренер з ораторства.

Ірина Снітинська, засновник і провідний тренер Школи риторики й ораторства «Агрус»

Я планувала вирватися на три дні зі Львова, щоби попрацювати на природі. Ноутбук, диктофон, записники - усе зі мною. Запланована мною робота потребувала інтернету. Між тим хотіла "спробувати" казанів, про які стільки чула. Все, що дійсно справдилося, це назва села, Лумшори, і казани. Решта було зовсім іншим, ніж я уявляла. Отже, де це було.

Україна, Закарпаття, Перечинський район, село Лумшори. Я вже раніше про нього чула, щоправда, в мене було уявлення, що це комфортне обжите місце. Навіть не думала, що потраплю в глушину, де немає мобільного покриття й інтернету. Це дуже хороший відпочинок для людей, які хочуть відволіктися від всього земного і забути про всі турботи, доторкнутися до первозданної краси. Добиралися електричкою. Це був для мене також дуже цікавий досвід. По дорозі довелося слухати шалених артистів з піснями із радянських фільмів, які виступали за гроші.

У Мукачевому нас зустріла знайома і довезла до пункту призначення. Я чомусь вирішила, що це буде кілометрів тридцять від Мукачевого, а насправді десь зо сто, але за моїми відчуттями це було страшенно далеко, тому що дорога туди просто жахлива, а місцями її просто змило. Краще подорожуйте позашляховиком. Коли сюди приїхати, враження, що це місце, яке лиш починають обживати. Але з вартостей за проживання, відвідування казанів, цін у ресторанах-колибах, робимо висновок, що туристи тут бувають. Як стало відомо, бувають навіть і з цілого світу: навіть зі США, Канади, Франції, Норвегії, Японії, дуже багато росіян приїжджає.

Місцеві приємні та привітні, і з чудовим почуттям гумору. Просто якісь особливі. Один чоловік, що працює помічником зі всіх питань у садибі, де ми зупинилися, він не лише зустрів, відніс речі у номери, він водив нас усім селом, показував усі закапелки і короткі дороги, знайомив, відповідав на десятки запитань. Загалом тут живе 65 осіб. Чомусь дуже мало жінок. Місцеві жартують, що жінкам тут важко, тому живуть тут лише чоловіки з дітьми і внуками, дехто має по кілька однакових дітей, зроблених під копірку з метою економії часу.

У садибі, де ми жили, дуже комфортні умови. Сама хата зі зруба, комунікації проведені. Навіть був хол із великим столом, за яким ввечері ми грали нашу настільну сімейну гру. Загалом вартість проживання у селі 300-400 грн. за добу, сніданок до 80 грн., обід до 200 грн. Звісно, можна готувати й самостійно. Продукти можна замовляти з Ужгорода. Господарі готові привозити фрукти, овочі й навіть молоко, якого тут не густо, оскільки худоби ніхто не тримає.

Казани, які тут називають чанами, це дійсно те, заради чого варто забрести у таку глухомань. Відвідання казанів, вартість години, якщо на дві особи, приблизно 200 грн., якщо на 5-6 осіб – 300-350 грн. за годину. Я ходила у сірководневі казани. Це така цікава річ! Стоїть казан з водою із сірководнем, а під ним горить вогонь. Ти собі мокнеш в сірководні, знизу припікає, бо господар підкидає дровець, навколо пекельний запах, але настільки приємно! Ти на березі річки, навкруги абсолютна тиша, ні душі, тільки співають птахи, тече вода, шумлять дерева, і жодного шуму, який створює цивілізація.

Розслабляєшся, відпочиваєш не тільки тілом, але й душею. Хвилин 15-20 знаходишся у воді, яка має приблизно 40 градусів, а опісля пірнаєш у холодну гірську річку. Наш гостинний господар для нас напускав величезну бочку холодної води із сірководнем, в якій можна було охолоджуватися, а ще пригощав чаєм із лісових трав і годував смачними веселими історіями.

Лише у перший день я ходила з телефоном у витягнутій руці і намагалася вловити зв'язок. Шукала горбики, пеньочки у сподіванні, що ось тут з'явиться мережа. Я ж думала, що працюватиму. Але так доля визначила, щоб не було у мене зв’язку із цивілізацією. Вища сила розпланувала мій відпочинок сама. І це прекрасно! Зараз маю бажання повернутися в Лумшори і залишитися там надовше. Раджу їхати усім, відвідати перший казан, вилитий 1600-го року, поспілкуватися із чудовими добрими людьми, відпустити усі земні клопоти та відчути красу цього моменту!