Тривала дія низьких температур може привести до замерзання, при цьому функції організму пригнічуються, аж до їх повного згасання, пише Вкурсе.

Людина гине, коли температура тіла знижується до 17-25°. Організм менш стійкий до охолодження при голодуванні, значному стомленні, алкогольному сп‘янінні, попаданні в холодну воду, а також після травм, крововтрати.

Помічено, що переохолодження настає швидше у людей похилого віку і дітей. Підвищена вологість повітря, сильний вітер, особливо якщо людина одягнена в легкий, тісний або промоклий одяг, сприяють холодовій травмі.

Початок загального охолодження має характерні ознаки: збудження, озноб, синюшність губ, блідість і похолодання шкірних покривів, «гусяча шкіра», задишка, почастішання пульсу, холодове м’язове тремтіння. Це захисна реакція на холод.

Потім рухова активність знижується, з‘являється втома, скутість, сонливість, байдужість, загальна слабкість, людина втрачає здатність самостійно пересуватися.

Якщо охолодження триває, то настає непритомний стан, потерпілий втрачає свідомість, у нього може зупинитися дихання і серце. Особливо швидко охолоджується людина, потрапивши в холодну воду.

Головним принципом лікування при загальному охолодженні є зігрівання. Не можна забувати, що зниження температури тіла є не тільки основним показником ступеня замерзання, але і головною причиною розладів при холодовій травмі.

Необхідно, насамперед, запобігти подальше охолодження потерпілого. Для цього його відразу ж вносять до приміщення, в машину, знімають мокрий одяг, укутують теплою ковдрою. Ні в якому разі не можна залишати потерпілого на вулиці і розтирати снігом.

При легкому ступені замерзання потерпілого треба напоїти гарячим солодким чаєм. Не слід давати алкоголь, який сприяє посиленню гальмування ЦНС.

За відсутності ознак дихання і кровообігу проводиться весь комплекс серцево-легеневої реанімації на тлі зігрівання постраждалого.

Відмороження, холодова травма — пошкодження тканин організму в результаті дії холоду. Частіше виникає обмороження нижніх кінцівок, рідше — верхніх кінцівок, носа, вушних раковині.

Іноді обмороження наступає при невеликому морозі (від -3 до -5 °С) і навіть при плюсовій температурі, що зазвичай пов’язано із зниженням опірності організму (втрата крові при пораненні, голод, сп‘яніння тощо).

Перша допомога при обмороженні

Постраждалого доставляють у тепле приміщення. Зігрівають кінцівки (здоровою і відмороженою) протягом 40-60 хв. у ванні з поступовим підвищенням температури води від 20 до 40°С.

При першій стадії обмороження миють відморожені кінцівки з милом і проводять масаж від периферії до центру, триває до потепління і почервоніння шкіри. Пошкоджені і прилеглі ділянки шкіри змазують 5% настойкою йоду і покривають спиртовою пов’язкою. Кінцівці надають підвищене положення.

Поряд з місцевими, проводять заходи, спрямовані на поліпшення кровообігу: укутування, грілки, гарячий чай, гаряча їжа, алкоголь всередину, серцеві засоби й ін.

При відсутності умов для зігрівання у ванні відморожений орган обтирають спиртом або горілкою, а потім проводять активний масаж до відновлення кровообігу.