Протягом 2023-2025 років у Львові на колишньому Марсовому полі ексгумували 1753 останки радянських солдатів, а згодом ексгумували 355 останків на території колишнього "Пагорба Слави". Однак на цвинтарях Львівської громади і досі залишаються цивільні поховання радянських діячів та осіб, які були співробітниками органів держбезпеки і каральних органів. Зокрема, на Личаківському цвинтарі. Про це у відповіді на офіційний запит "Твого міста" повідомив керуючий справами виконкому ЛМР Євген Бойко.
Що відомо про похованих на Личаківському цвинтарі
Ярослав Галан (1902–1949) – письменник радянофіл, публіцист і член Комуністичної партії Західної України, народжений в Україні. Навчався у Відні та Кракові, був активістом прорадянських організацій “Горно” і журналу “Вікна”, учасником Антифашистського конгресу діячів культури 1936 року у Львові. Після 1939 року працював у радянських газетах, а під час Другої світової війни виступав на радянських пропагандистських радіостанціях. У своїх творах виступав проти українського націоналізму та греко-католицької церкви, зокрема був автором памфлету “Плюю на папу”. Загинув у Львові 1949 року. У 1952 році посмертно удостоєний Сталінської премії. Похований на Личаківському цвинтарі, його могила досі є пам’яткою історії місцевого значення.
Степан Тудор (1892–1941) – (справжнє прізвище – Олексюк) – письменник, публіцист і комуністичний діяч, член Компартії Західної України. Народився на Львівщині, під час Першої світової війни служив в австрійській армії, здався у російський полон, а згодом жив у радянській Україні. Після повернення до Галичини став активним діячем комуністичного руху, співзасновником пролетарської літературної групи “Горно”, редактором журналу “Вікна” та одним з організаторів Антифашистського конгресу діячів культури 1936 року у Львові. Після приходу радянської влади у 1939 році очолював тимчасове управління Львова, працював у Львівському університеті та Інституті літератури АН УРСР. Загинув під час першого нальоту Люфтваффе на Львів 22 червня 1941 року. Похований на Личаківському цвинтарі, а його могила також досі є пам’яткою історії місцевого значення.
Кузьма Пелехатий (1886-1952) – радянський письменник і журналіст, який народився у селі Опори Дрогобицького повіту Галичини. Проходив навчання у Вищому інституті журналістики у Відні, а згодом працював у кількох москвофільських виданнях. Пелехатого ув’язнили на початку Першої світової війни у концтаборі Талергоф за москофільство, але він все одно продовжив працювати з москофільськими організаціями у міжвоєнний період. Він був одним із організаторів прокомуністичної партії “Сельроб”, учасником Антифашистського конгресу діячів культури 1936 року у Львові. Після приходу більшовиків працював у газеті “Вільна Україна”, а з 1946 року обіймав керівні посади в радянській владі, зокрема був головою Львівського облвиконкому. Також був депутатом Верховної Ради УРСР і СРСР. Помер у 1952 році, його поховали на полі №1 Личаківського цвинтаря. Могилу Пелехатого у 1972 році внесли до переліку пам’яток історії місцевого значення і такий статус вона має досі.
Філіп Агеєнков (1909-1946) – радянський генерал-майор, співробітник НКВС і військової контррозвідки "СМЕРШ". Народився у селі Любунь Калузької губернії. Із 1939 року служив в органах НКВС, а під час Другої світової війни очолював підрозділи особливих відділів і контррозвідки "СМЕРШ" у складі кількох армій та 1-го і 2-го Українських фронтів. У 1945 році керував контррозвідкою 52-ї, а згодом 13-ї армії Прикарпатського військового округу. Помер у Львові 3 листопада 1946 року та похований на полі №3 Личаківського цвинтаря.
Дмитро Толстов – працівник радянських спецслужб, який також служив в органах державної безпеки СРСР.
Чому ці останки ще не перепоховали?
На питання, чому згаданих осіб досі не перепоховали з Личаківського цвинтаря, у ЛМР кажуть, що причина у законодавчих обмеженнях.
Зокрема, у ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" зазначено, що заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму на намогильних спорудах, розташованих на території місць поховань, місць почесних поховань, на території кладовищ.
Крім того, перепоховання, згідно з законом, можливе у виняткових випадках на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, або одного з родичів.
Однак Львівська міська рада підготувала зміни до Закону України "Про поховання та похоронну справу", які мають дозволити перепоховання радянських діячів і співробітників радянських спецслужб із міських цвинтарів. Відповідні пропозиції вже направили до Міністерства розвитку громад та територій України та Міністерства культури України для подальшого опрацювання.
Масштабна інвентаризація на Личаківському цвинтарі: обстежують поховання радянського періоду
Попри неможливість перепоховати рештки зараз, у Львові триває інвентаризація поховань радянського періоду. Її проводять працівники ЛКП "Музей "Личаківський цвинтар"" спільно зі студентами Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного університету "Львівська політехніка". Мета – виявити поховання радянських діячів і співробітників радянських спецслужб.
Наразі із 87 полів Личаківського цвинтаря обстежили 19. На них виявили 221 поховання із радянською символікою або поховання осіб, які мали радянські військові звання.
Нагадаємо, про те, як у Львові позбавлялися радянської "реліквії" "Пагорба слави" докладно можна прочитати тут.
