На питання «Якщо вам добре серед львів’ян, то чому?», учасники фокус-опитування на перше місце поставили поважне ставлення до представників різних культур, водночас другий пункт – прагнення допомогти – назвали лише допомогою на словах та пов’язали це із високою вартістю житла, пише ZAXID.NET.

«На початку опитування ми говорили, що прагнемо визначити культурні потреби, і не акцентуємо на соціальних проблемах, яких в людей є багато. Однак, люди часом змішували поняття допомоги та патріотизму із ринковою політикою щодо житла в місті. Зокрема вони апелювали до того, що насправді у львів’ян нема патріотизму, бо вони здають квартири переселенцям, які опинились в скрутному становищі, дуже дорого», – розповіла під час презентації дослідження 23 вересня в.о. начальника управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш.

Серед причин, чому у Львові вони почуваються некомфортно, учасники опитування назвали небажання молодих львів’ян дізнаватись більше про кримськотатарську культуру та мовне питання. На останньому акцентували люди із східної України, які завжди перебували в російськомовному середовищі, і відповідь на питання неросійською мовою викликає у них відчуття дискомфорту. Водночас, більшість опитаних заради проживання у Львові готові повністю перейти на спілкування українською мовою, обмежити користування особистим транспортом та зменшити особистий простір.

«Найцікавішою з відповідей на питання «Від чого ви готові відмовитися?», була «Змінити режим дня». Як виявилось для людей, які переїхали із сходу та півдня, дуже відчутним виявилось те, що сонце тут встає пізніше, а ритм життя дещо повільніший», – зазначила в.о. начальника управління культури ЛМР.

Водночас кримські татари категорично не готові заради проживання у Львові змінювати релігію, чи відмовлятись від етнічної та культурної приналежності. Натомість люди, які переїхали зі східної України, не змогли відповісти на таке питання, що на думку ініціаторів дослідження є ознакою незначних культурних та ментальних відмінностей.

Що ж стосується готовності переселенців активно включатись в громадське життя Львова, то за словами Ірини Магдиш, в більшості учасники не змогли дати чіткої відповіді на це питання.

«Вочевидь, громадське життя переселенців вдома було або дуже неактивним, або його не було взагалі. Більшість плутає це поняття із словом «політика», чи вважає, що ініціатива має йти від держави», – розповіла вона.

За її словами, місто повинне інтегровувати вимушених переселенців у життя міста.

«Це вимушений крок у їхньому житті, і ми повинні навчитися співіснувати з ними в одному просторі. Не залучати їх до суспільного життя було б неправильно», – зазначила Ірина Магдиш.

Вона додала, що часто основу відповіді на питання формували кримські татари, які почувалися під час опитування більш впевнено, аніж переселенці зі сходу.

Учасник опитування переселенець із Криму Сердар Сейтаптієв зазначив, що участь в опитуванні була цікава і йому самому, щоб зрозуміти для себе у що треба інтегровуватись, а що можна змінювати самотужки.

Зазначимо, що в опитуванні взяли участь дев’ять переселенців із сходу та п'ятнадцять із Криму віком від 18 до 35 років, які вимушено переїхали до Львова. Учасники працювали у двох змішаних групах і повинні були дати спільні відповіді на питання. За бажанням учасників, розмова могла бути анонімною. Основна мета дослідження – зрозуміти, чого бракує переселенців у духовному та культурному аспекті. Ірина Магдиш зазначила, що дослідження не слід розглядати як чисто соціологічне, адже воно не є повністю репрезентативним.