Грицак про те, чому Україна переможе у війні та чи буде Майдан-3
Якщо наша еліта не матиме політичної волі проводити реформи, варто чекати новий Майдан, вважає відомий український історик Ярослав Грицак. Про те, що зараз відбувається в Україні й до чого це може нас привести, професор Грицак говорив під час лекції в рамках загальноміської акції «Ніч у Львові».
Фото: expres.ua
Фото: expres.ua

18 листопада 2014, 17:27

Під час лекції він також говорив про війну з Росією та історичну пам'ять українців, пише iPress.ua. пропонуємо 10 найцікавіших тез його виступу:

1. Історична пам’ять є відображенням історії у кривому дзеркалі. Вона формується переважно у школах. Усе, що ви знаєте про історію зі школи, здебільшого неправда. До прикладу, Київська Русь. Її не існувало. Це концепція, яку видумали історики ХІХ століття. Насправді ж була просто Русь. Не було й Візантійської імперії – її мешканці вважали себе римлянами, романами. Візантію ж придумали історики XVI століття. Таких прикладів багато.

2. Історична пам’ять – це ніби хімія, яку виділяє наш організм: вона може нас лікувати, а може отруювати, затьмарюючи мозок. Яскравий приклад – Росія: там народ отруєний історією. Певна доза історичної пам’яті необхідна для формування патріотизму. Людині потрібні міфи – не неправдиві історії, а щось глибоке й зрозуміле без пояснення. Для росіян таким міфом є Велика Вітчизняна війна. Цей міф, як і всі інші, не має стосунку до правди чи неправди – це певний ментальний дороговказ.

3. Національні символи – синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла» – значна частина країни наприкінці 80-х та на початку 90-х сприймала негативно. Остаточно легітимізувались вони тоді, коли Оксана Баюл здобула олімпійську медаль 1994 року: під час вручення медалі підняли прапор і заграв гімн. Іще одним об’єднавчим міфом є Голодомор.

4. Я не маю сумніву, що ми виграємо війну з Росією... Росія займає одну сьому частину земної кулі, а її частка валового продукту – лише 2%. Це приблизно стільки, скільки в маленьких Нідерландів. Чи може країна, маючи таку велику площу, виграти війну проти Заходу, який має 60% валового продукту?

Читайте також: Нобеліат Льйоса про Україну, політику Путіна і об’єднану Європу

5. Час, коли війни вигравали варвари, закінчився приблизно в XVI столітті. Відтоді вигравала завжди цивілізація. Так, Росія виграла війну з Наполеоном 1812-го та Другу світову, але вона виграла війну не проти, а разом із Заходом. Участь Заходу була дуже важливою для перемоги. Зараз інша ситуація: якщо Захід не на боці України так, як ми цього хочемо, то він точно не на боці Росії.

6. Теперішню війну я порівняв би з кінцем Першої світової, коли від масштабних операцій перейшли до окопної війни. Окопну війну програє той, у кого першого вичерпаються ресурси, хто має слабший тил. Порівнюючи потенціал Європи й Росії, я не бачу шансів Росії протриматись довго. Та очевидно, що це триватиме більше, ніж місяць-два, а в українській ситуації це досить багато.

7. Українське питання – одне з перших, у якому Вашингтон і Брюссель досягають консенсусу. Проблема Європи зараз у тому, що вона не має європейської ідентичності, а лише національну – тих, хто вважає себе європейцями, не більше 10%. Україна дає шанс на відновлення Європи, її пробудження від сну. Багато експертів уважають теперішню Україну найкращою Європою: тут є люди, готові жертвувати всім, навіть життям, за європейські цінності. Скільки європейців з інших країн ладні це зробити?

8. Революція Гідності – це не просто гарна метафора. Дуже добре про це сказав Тімоті Снайдер: «Європа зараз потребує прози, але вона потребує й поезії». Україна – це поезія.

9. Важливо, щоб ця війна не закрила нам вікно можливостей і не послужила виправданням відмови від реформ. Ми зараз маємо два фронти: один перед нами – це наш противник, а другий позаду – це корупція, яка так само поїдає наші сили. Є приклади держав, які проводили реформи, воюючи: Ізраїль, Південна Корея.

10. Покоління тих, кому зараз двадцять-тридцять років, хоче змін. Це головний революційний актор, що не зійшов зі сцени. Тому, якщо наша еліта не матиме політичної волі проводити реформи, варто чекати новий Майдан.

Читайте також: 15 тез Ярослава Грицака про студентське безробіття і вибір росіян

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Читайте також

Війна
Реформа чи руїна. Як врятувати держпідприємства від управлінського краху
Сьогодні 10 найбільших державних компаній України демонструють приголомшливі цифри – понад 57 мільярдів гривень збитків лише за 2024 рік. Безсумнівно, на ці показники суттєво вплинула війна, адже серед них – "Укренерго", Одеський порт та інші компанії, які безпосередньо потерпають від російської агресії. Проте виникає логічне запитання: чи є ці фінансові діри лише наслідком обстрілів, чи ми маємо справу з глибокою управлінською кризою? Щоб розібратися в цьому, медіахаб "Твоє місто" разом із StateWatch провели публічну дискусію в Українському кризовому медіа-центрі. Говорили про те, як наглядові ради впливають на прибутковість держпідприємств, про захист від політичного тиску та впровадження бізнес-підходів у державному секторі.
Ілюстративне фото, створене за допомогою АІ

28 травня 2026, 10:05

Що показала перевірка прозорості стратегічних компаній Першим кроком до оздоровлення будь-якої системи є прозорість. Із січня 2025 року Верховна Рада скасувала норму, яка дозволяла державним підприємствам не публікувати свою фінансову звітність, зобов'язавши їх відкрити дані за 2022–2024 роки. Аналітики центру StateWatch використали цей законодавчий важіль, щоб перевірити 12 ключових стратегічних підприємств у Київській та Львівській областях, які за законом не підлягають приватизації...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"