Tvoemisto.tv спробувало дізнатись історії найпопулярніших шапок цього сезону.

1. В’язана шапка з помпоном

Фото: французькі солдати, Перша світова війна з сайту damninteresting.com/ сучаснне фото - Олесі Мельник

В’язана шапка є надбанням цивілізації вже так давно, що майже неможливо прослідкувати початки її виникнення. З’явилася вона практично відразу ж після винайдення людством техніки в’язання. А от милий та дещо дитячий помпон, що зараз є майже невід’ємним атрибутом такої шапки, має досить серйозне минуле. У ХVIII-XIX століттях колір та форма помпонів на шапках свідчили про військовий чин його власника і рід військ, до яких він належить. Також помпон завжди був присутнім на шапках французьких моряків. Але ними він використовуюся у практичних цілях – захищав голову від ударів об низькі стелі корабельних приміщень. Пізніше помпон став елементом декору звичайного одягу: його прикріпляли навіть на взуття. Носити шапки з помпонами, як повсякденну річ почали у Великобританії кілька десятків років тому. А сьогодні така модель шапки переживає друге народження: ось вже кілька сезонів поспіль вона є «писком» зимової моди.

2. Берет

Фото: Генрі VIII в береті (1509), автор невідомий/герцогиня Магдалена Австрійська (1532-1590), Дж. Арчімбольдо, сучасне фото - Олесі Мельник

Історія праобразу сучасного берета сягає кельтських племен – це був їх традиційний головний убір. Існує думка, що за часів Середньовічної Європи берет першими почали носити священики. Пізніше – звичайні міщани та робітники, а згодом він став невід’ємним атрибутом армійської форми. Класичний берет, або, як його ще називають, «французький», набув популярності у XV-XVI століттях, коли майже кожна француженка мала його у своєму гардеробі. Тоді він прикрашався блискучими камінцями та пір’ям і шився, в основному, з коштовних тканин, таких як шовк чи велюр. Класичні кольори берету – чорний, бежевий та червоний. Цікавим є й те, що в добу Романтизму берет набув популярності серед митців – художників, скульпторів, письменників. Щодо сучасності, то модним і класичним аксесуаром цей головний убір став у 1920-тих, і відтоді утримує позиції.

3. Шапка-вушанка

Фото: картина В. Верещагіна, Д. Форд та Л. Брежнєв (автор невідомий) з сайту forexaw.com, сучасне фото - Олесі Мельник

Перші шапки-вушанки «ввели у моду» скіфи й татаро-монголи. Мешканцям степових та вітряних країв, які, до того ж, постійно їздили верхи, просто необхідним був головний убір, що надійно захистить від холоду й завірюх. Так, вушанку можна назвати найтеплішою з цього списку, адже шили її зі шкіри та хутра. Пізніше ці шапки стали традиційними і в Київській Русі. Проте сьогодні із шапкою-вушанкою більшість асоціює Росію. І цьому є пояснення: після революції 1917-го вушанки почали носити білогвардійці, а вже за часів дефіциту в СРСР вони набули пікової популярності (адже альтернативи практично не було). На думку деяких істориків, білогвардійці запозичили цей предмет гардеробу в норвежців та скандинавів, для яких свій, трохи інший, фасон вушанки є мало не частиною народних костюмів. Сьогодні вушанку модно одягати до лижного костюму та спортивного стилю одягу.

4. Перуанська шапка

Фото: vicuna.ru, сучасне фото - Олесі Мельник

Практична, тепла і красива водночас, перуанська шапка, або «чульо», є справжньою знахідкою для модниць і модників усього світу. А створили її нащадки інків – індіанці, що жили в Андах для захисту від гірського вітру та холоду. В’язали чульо із натуральної шерсті, найчастіше – лами, або вівці. Така шапка тісно сидить на голові, вуха додатково прикривають напівкруглі навушники з довгими, також шерстяними, косичками. Характерною особливістю чульо є геометричний візерунок та тепла, обов’язково яскрава, палітра відтінків. Найчастіше на них зображали лам та інші етнічні мотиви. Зараз такі шапки, зазвичай, прикрашені помпонами.

5. Шапка-труба

Фото: вінтажний снуд з ebay.com, фото з журналу "Работніца" 80-х рр, сучасне фото Олесі Мельник

Шапка-труба або снуд, мабуть, найпрактичніша з усіх перелічених, адже є шапкою і шарфом водночас. Праобразом цього головного убору був капор, що набув популярності в Європі у першій половині ХIX століття, спочатку – між служниць, а потім і серед вельможних дам. Цікаво, що тоді до капора іноді приклеювали локони зі штучного, або справжнього волосся – такий собі різновид перуки. Одним із найближчих «родичів» шапки-труби можна вважати також каптур, який був неодмінною частиною вбрання середньовічних жінок та чоловіків. Нова хвиля популярності на шапку-трубу припала на 1980-ті, тоді жінки СРСР часто і самі в’язали собі цей головний убір.

За матеріалами книги Ніла Стівенсона «Історія моди в деталях. С XVIII століття досьогодення» та Wikipedia підготувала Олеся Мельник.