У неділю, 19 липня, у Брюховичах відзначають 582-гу річницю від першої писемної згадки про селище. Для мешканців і гостей підготували святкову програму з різноманітними активностями, ярмарком та благодійним аукціоном. Про це повідомили у пресслужбі ЛМР.
Свято розпочнеться о 14:00. На гостей чекатимуть дитяча розважально-ігрова зона, фудкорт, ярмарок, стрільба з лука, рекрутингова локація, де охочі зможуть випробувати комп'ютерний FPV-симулятор, та інші активності.
Король Владислав III Варненчик, перебуваючи у Буді над Дунаєм, своїм привілеєм від 21 липня 1444 року дозволив заселяти "кметям, хліборобам та корчмарям" — втікачам від татарських набігів. Цей привілей підтвердив король Александер Ягеллончик у 1503 році. В інших джерелах вказується, що "сама оселя (поселення) постала в 1444 році на міських ланах над річкою Брюховицею".
У 1576 році львівські міщани протестували проти того, аби міські маєтки (Кульпарків, Клепарів, обидва Голоска, Замарстинів, Білогорща й Брюховичі) перебували у власності дванадцяти райців чи їхніх родин і стали для них джерелом прибутків. 1600 року місто заснувало у Брюховичах свою папірню, яку 1614 року віддали в оренду Ференцові Зелінському.
Міський радний Львова Мартин Ґросваєр, який узяв на себе обов’язок керувати обороною Львова під час облоги міста військами Богдана Хмельницького та Тугай-бея 5 жовтня 1648 року пише, що вночі "неприятель не наступав, лише спалив міське село Брюховичі, вирізав чоловіче населення, а білоголову стать забрав у неволю, знищивши нечисленні маєтки".
Після того, як у 1886 році через Брюховичі проклали залізничну колію Львів – Белжець, тут почали активно будувати заміські відпочинкові вілли, пансіонати і засаджувати піщані дюни соснами. А з 1990-х років почалася масова забудова східної частини селища індивідуальними котеджами, яку місцеві мешканці називають "Полем чудес".
1891 року утворено Товариство власників нерухомості в Брюховичах, яке намагалось зберегти довколишні лісові ландшафти. 1898 року виділено 24 морги лісу (морг — 0,56 га) поблизу залізничної станції для створення лісопарку.
Багато вілл у Брюховичах належало заможним львівським підприємцям, юристам, митцям. Вілла львівського архітектора Генрика Заремби стала місцем трагічних подій. 30 грудня 1931 року на віллі у Брюховичах вбили його 17-річну доньку Ельжбету. У вбивстві підозрювали гувернантку й економку — хорватку Риту Горгонову, яка була коханкою Генрика Заремби й народила від нього доньку. Судовий процес Ритою Горгоновою тривав близько двох років та висвітлювався на перших шпальтах польських газет.
Візитною карточкою селища є "Чебуречна" біля озера. Вважають, що кожен, хто приїжджає в Брюховичі, має посмакувати місцевими чебуреками, які готують із двома начинками – м’ясом і сиром. Незважаючи на скромний інтер’єр та невибагливе обслуговування, це чебуречна завжди користується популярністю серед відвідувачів.
В селищі працює Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри — єдиний в Україні музей модерної скульптури, розташований по вулиці Музейній, 16. Тут експонують понад 800 унікальних творів абстрактного мистецтва, серед яких скульптури пластичних асоціацій, абстрактні форми та рельєфні портрети. Скульптор Михайло Дзиндра подарував Україні 808 скульптур та будівлю під музей площею 1409 м². Музей є відділом Львівської галереї мистецтв.
Церква Пресвятої Трійці, пам'ятка архітектури національного значення, збудована у 1756 році у присілку Брюховичів Гамулець (нині — вул. Під Осовою). За Польщі церква належала до греко-католицької парафії Великих Грибович, водночас нею користувалися й греко-католики Брюховичів. Сьогодні церква перебуває у спільному користуванні громад УГКЦ та УПЦ КП. Храм належить до рідкісного типу двокамерних церков, які складаються лише з двох зрубів. Третя частина церкви — бабинець — це скоріше сіни, збудовані незрубним методом.
