У коментарі Tvoemisto.tv прес-секретар Amnesty International в Україні Богдан Овчарук розповів, що поки організація ще не встигла ознайомитися із запропонованим проектом закону. Однак в питанні декриміналізації та легалізації секс-роботи вони дотримуються єдиної загальної позиції, яка підтримує ці зміни. Причиною цього називають те, що робітники секс-індустрії – одна з найбільш уразливих та відчужених груп, які наражаються на дискримінацію та порушення прав людини.
«Ми виступаємо за декриміналізацію як робітників секс-індустрії, так і третіх осіб і їх клієнтів. Секс-робота повинна виходити з тіні. Тому що, коли це відбувається у тіньовій сфері, то породжує порушення прав людини, дискримінацію, торгівлю людьми, експлуатацію, незаконні затримання, відсутність доступу до медичної допомоги», – зазначив Богдан Овчарук.
Схожої думки дотримується і письменниця Галина Шиян. У своєму коментарі вона зазначила, що легалізація надання секс-послуг надасть можливість вивести весь цей бізнес з тіні, як це відбувається в багатьох країнах Європи.
Натомість іншої думки дотримуються представники Церкви. Голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ о. Ростислав Пендюк заявив, що Церква до проституції в принципі не може ставитися добре.
«Згідно позиції Церкви, все що є в людині – дух, душа і тіло є створені Богом, і покликані Богом до чогось великого, важливого і святого. А коли хтось людиною торгує, то в цьому не може бути нічого доброго. Я вже мовчу про те, що ці так звані послуги ламають VI Божу заповідь. Для Церкви будь-яка розмова про позитивне ставлення до проституції, чи тим більше про її легальний стан в державі – доволі сумнівна, якщо не сказати, що воно суперечить підходам Церкви», – зазначив священик.
Таку ж позицію підтримує і заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Юрій Підлісний.
«Для тих хто агітує за легалізацію проституції, ось що відбудеться: 1) узаконення ставлення до людини як до товару; 2) уникнення відповідальності з боку тих, які організували торгівлю людьми. А все решта – податки, захист прав, робочі місця, безпека і здоров’я – риторика від лукавого», – написав чиновник у своєму facebook.
Володимир Яворський, член Української Гельсінської спілки з прав людини вважає, що «цей проект з'явився для піару авторів і не має шансів на прийняття».
Додатково. У тексті законопроекту йдеться про встановлення порядку правового регулювання діяльності у сфері проституції, діяльності секс-закладів в Україні та соціальні гарантії повій. Так, у пояснювальній записці Андрій Немировський вказує на те, що проституцію легалізовано в багатьох країнах Європи, наводячи приклад Латвії, Нідерландів, Німеччини та Греції. В Україні ж це є частиною кримінального бізнесу, відтак «проституція потребує цивілізованого державного регулювання, закріплення соціальних гарантій повій, а також [можливість – ред.] отримувати додаткове джерело надходжень у бюджет. Відсутність на поточний час державного регулювання призводить, зокрема, до розвитку сфери торгівлі людьми, насильницького втягування, в тому числі неповнолітніх, до секс-бізнесу». Економічних обґрунтувань автор закону не подає, однак пропонує змінити ті статті Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення, які стосуються саме проституції та діяльності секс-закладів.
Відповідна ініціатива викликала чималі обговорення як в прихильників, так і противників легалізації проституції.
Підготував Ігор Саджениця
