1. Назву «Соняхи» для книжки я обрав через те, що ця квітка, як правило, у нашій свідомості постійно зорієнтована на сонце. І, таким чином, ніби постійно за ним повертається і його втілює. Для мене ця квітка є прообразом людей, які постійно зорієнтовані у напрямку добра і, найперше, намагаються бути справжніми людьми – вони своїми вчинками перетворюються на сонце і здатні прогнати будь-яку темряву. На початку минулого року ми з вами опинилися у такій ситуації, коли Україна була огорнута такою непроглядною темрявою. А нашими «соняхами» стали військові.

2. Ця книга є збіркою духовних рефлексій, які є своєрідними духовними категоріями аналізу сучасної української дійсності. У книзі містяться коротесенькі тексти, які є спробою духовної інтерпретації того, що відбувається з нами. Ці роздуми ніколи не мали претензій стати книжкою. Вони писались упродовж минулого року військового протистояння у різних місцях. Я записував свої роздуми, перебуваючи у гарячих точках десь на передовій. Ці рефлексії формувались у моїй свідомості десь там, а згодом вже викристалізовувались після повернення до Києва чи до Львова. Деякі роздуми вже з’являлися дописами на Facebook.

3. У книжці йдеться, із одного боку, про інтерпретацію абстрактними категоріями. Але для того, щоб духовність була справжньою, вона мусить втілюватись у житті конкретної людини. Насправді духовним є те, що знаходить собі місце у житті людини, у конкретному людському обличчі. Саме тому у книжці знаходяться дуже життєві, дуже живі історії. Також там поміщено фото моїх друзів, які загинули упродовж цього року. Саме вони соняхами запалали, тому що все, що у них було, це їхня здатність любити, захищати і бути справжніми захисниками у той час, коли іншого ресурсу немає. Адже тільки любов здатна на перемогу: любов до родини, любов до рідної землі, любов до всього, що ми асоціюємо зі словом Україна.

4. Книжка «Соняхи» стосується не лише безпосередньо війни, а усього суспільства, яке переживає війну. Ідеться про духовність, якою можна скористатися, коли доводиться дивитись в обличчя смерті. Тому завданням кожного військового капелана є допомагати не втомлюватися любити. Ця книга адресована не лише для військових, але для усього українського суспільства. Саме тому, що війна нас трішки структурувала, вона мобілізувала певні і духовні ресурси, і матеріальні. Кожен почав займатися чимось своїм або зрештою сховався десь від власних страхів і проблем у байдужості чи ненависті.

5. Книжка «Соняхи» присвячена моїм друзям та військовим побратимам – найкращим захисникам найкращої Вітчизни, які зараз знаходяться на Сході нашої країни. Для мене образом таких людей, які чітко звернені напрямку добра, стали молоді офіцери Збройних сил України. Адже наша армія на початку військового протистояння була до нього неготовою і часто бракувало найсуттєвішого: технічних, матеріальних, гуманітарних засобів, зброї і навіть певного ідеологічного ресурсу. І саме у цьому контексті удар отримало молоде покоління Збройних сил України, які не боялись бути на командних посадах. Це були ті люди, з якими я познайомився майже за 10 років до початку війни в Україні, коли служив спільно із військовими капеланами в Академії сухопутних військ у Львові. Там ми заприятелювали і підтримували дружні стосунки упродовж цих років. Із багатьма людьми ми перетинались вже у зоні бойових дій.

Презентація книжки виданої «Видавництвом Старого Лева», на якій був присутній Любоми Гузар, вже відбулась у Києві. У Львові ж її презентуватимуть 27 жовтня у «Книгарні Є».

Про автора: Андрій Зелінський – священик Української греко-католицької церкви, член чернечого згромадження «Товариство Ісуса», військовий капелан. Філософську освіту здобував у St. Basil College, Стамфорд, США; богословську – у Pontificia Universita Gregoriana, Рим, Італія; політологічну – у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Київ. Основні сфери наукових інтересів та напрямки пасторальної діяльності: християнська духовність у контексті сучасної культури, ідеологія національної безпеки та задоволення духовних потреб військовослужбовців. Своє капеланське служіння серед військовослужбовців розпочав 2006 р. в Академії сухопутних військ у Львові, а з червня 2014 р. бере активну участь у забезпеченні духовною підтримкою українських військових у зоні АТО, здійснюючи своє служіння у підрозділах ЗСУ під Слов’янськом, Краматорськом, у Пісках, Дебальцевому та під Маріуполем Донецької області.

За інформацією: CREDO, starylev.com.ua.

Розмовляла Наталія Середюк