Автор цієї ініціативи (засновник проекту petrykivka.dp.ua) – Ігор Лісний, який зараз є студентом Львівської національної академії мистецтв, а розпису навчався в Петриківській художній школі.
«Загалом ініціативу сприйняли дуже добре й підхопили інші хенд-мейдові портали, – розповідає про історію проекту Ігор. – Особливо припала до душі користувачам ініціатива з петриківським календарем різними мовами: минулого року календар переклали 11 мовами. Цьогорічний календар завантажили вже понад дві тисячі разів (а з’явився він у мережі лише 7 грудня. – Авт.), при цьому він активно продовжує ширитися в мережі. Є дуже багато позитивних відгуків, хоча зустрічається й конструктивна критика».
У розробці макета міг взяти участь кожен охочий майстер чи дизайнер на добровільній основі. «Дуже цікаво, що у створенні календаря, крім мене, не взяв участі жоден художник із Петриківки, – розповідає Ігор, – але приємно, що відгукнулися майстри з різних міст України ба навіть один із США. По всій Україні знайшлися майстри, які малюють розпис не гірше, а може, й краще, ніж у відомому осередку, що не може не радувати – це справді унікальне народне мистецтво. Особливим відкриттям став Олександр Опарій – майстер зі Львова, котрий навчився розпису самотужки, – його рівень настільки високий, а розпис – філігранний, що в це навіть не віриться. Скажу і про інших учасників. Марія Савоскула та Марія Сіянко – фотохудожниці, котрі представляють київський стиль розпису. Альона Кічкіна продовжує творчі пошуки харківської школи майстрів розпису, а Вероніка Тейлор – навіть за океаном не розлучається з котячим пензликом... Наталя Малярчук пише проникливі картини в петриківському стилі – з Мамаями та палаючими шинами на Майдані... А Олена Харченко – ще один приклад того, що розпису можна навчитися самостійно, якщо цього дуже захотіти, до речі, саме вона є автором методички «Як навчитися петриківки».
На запитання, чи не виникало думки зробити календар комерційним проектом, Ігор відповідає ствердно. «Але все ж таки перемогла головна ідея та місія цього проекту – народне мистецтво має бути доступним, поширюватися і знаходити нових шанувальників, – говорить автор ініціативи. – Тому з думкою про велику місію уже вп’яте випускається петриківський календар та вільно шириться світом».
Найбільше шанувальників петриківки і, зокрема, цього календаря – у столиці України. «Але багато їх також у Дніпропетровську, Львові, Харкові та інших великих містах нашої країни, – розповідає Ігор Лісний. – Досить цікаво, що петриківський календар популярний і за кордоном, переважно серед української діаспори – в США, Канаді, Німеччині, Франції та інших країнах Європи».
Завантажити календар можна за посиланням.
Джерело: day.kiev.ua.
Опублікувала Наталія Середюк
