«Ідея проекту народилася, коли після довгих років еміграції я вперше приїхала на рідну землю — у маленьке українське село, де жили мої дід і прабабуся. Спогади про те, як ми усією сім’єю приїжджали до них на літо, завжди були сповнені світлом і радістю», – розповіла фотограф виданню Bird In Flight.

«Однак побачена картина була далека від тієї, яку я пам’ятаю з дитинства. Молодь роз’їхалася по містах, залишилися в основному старі люди, котрі доживають останні дні в злиднях – сил обробляти городи вже не вистачає», – зауважила Вікторія. За останні десять років вона кілька разів приїжджала в Україну і їздила по селах, що навколо столиці.

«Спочатку було складно знайти потрібний ракурс, і перші спроби виходили занадто сентиментальними. Я ніби намагалася зіставити дитячі спогади із реальністю. Лише через кілька років зрозуміла, що хочу показати: чесні портрети людей, які доживають старість в українських селах, і їхні будинки, що з ними вони злилися воєдино. Адже багато хто з тих людей не хоче переїжджати, навіть коли діти кличуть до себе. Вони не готові залишити звичне життя. На їхніх обличчях можна прочитати багато про минуле та сьогодення. Я повинна була лише привернути до них увагу, аби глядач міг хоча б на мить замислитися», – пояснила свій задум фотограф.

Довідка. Вікторія Сорочинська – автор персональних і учасник групових виставок в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Італії, Португалії, Україні, Росії, Грузії, Китаї, США, Канаді, Аргентині, Колумбії. Призер та фіналіст численних міжнародних фотоконкурсів і премій.