Оксана Форостина, видавець ТАО

Головна теза: «Хочеш щось зробити – зробити це сам»

«Минулого року на одному із найбільших ІТ – форумах у Києві було кілька стендів із спеціалізованою літературою. І з української книги там була лише одна – чудова, але все ж книга-розмальовка. Без жодного слова. І тоді я зрозуміла, що роботи у сфері видавництва ділової книги є дуже багато. А ще, за кілька днів на Амазоні я побачила цю книгу. Не знаю, скільки часу мені б знадобилося, аби переконати видавництво, в я кому я тоді працювала, перекласти її, тому взялась за неї сама. Так у світ вийшов перший український переклад біографії Ілона Маска «Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє»

Антон Мартинов, директор видавництва «Наш Формат»

Головна теза: «Видавці не вірять у перспективу української бізнес-літератури»

«Львівський та київський ринок лояльні до нас, як до видавців. Тому нам більш цікаво, як сприймуть українську літературу на сході країни, куди ми помалу просуваємося. Ось там є реальні проблеми. Наприклад, у Дніпропетровську чи Одесі.

На мою думку, відсутність багатьох бізнес-книг українською мовою – це проблема видавців. Саме вони не хочуть купувати права й видавати книги. У 2012 році нам стало цікаво, чому немає багатьох україномовних перекладів книг, виявилось, що на них просто не купували права. Усі чомусь думали, що ділова література українською мовою нікому не потрібна. Чому в нас немає книг, популярних за кордоном? Тому що видавці не вірять у перспективу.

Ми почали купувати права на книги у 2012 році. Тоді на Заході ніхто не повірив, що ми плануємо розвивати такий напрямок в Україні. Це був нонсенс. У 2013 році ми купили право на книгу Айн Рейд «Атлант розправив плечі» й минулоріч видали 30 тисяч екземплярів. Потенціал для розвитку наших книг є. На заході на нас дивляться з оптимізмом. Конкуренції на україномовну ділову літературу серед видавництв практично немає. Але можна помітити зріст до її зацікавлення. Через півтора року ринок видавництв докорінно зміниться».

Олександра Коваль, президент Форуму видавців у Львові

Головна теза: «У нас припадає менше однієї книги на душу населення»

«Український книжковий ринок, звичайно, зараз має великі переваги над іншими книжковими ринками, оскільки він абсолютно ненасичений. В Україні видають менше однієї книжки на душу населення. З них певна частина не потрапляє у відкритий продаж, оскільки призначені для внутрішнього користування: спеціалізована література для міністерств, автореферати, дисертації, книги виключно для бібліотек. Назагал ж видають 16 мільйонів книг на рік. Не знаю, чи це пов’язано з попередньою тезою, скоріше за все, що ні, але українці менше читають, ніж в інших країнах світу. За нашими дослідженнями, які ми проводили в рамках проекту ЄС про читання та книжкові ринки в Україні, вийшло, що у нас читають менше чотирьох книжок на рік. В той час, як у розвинених країнах цей показник складає більше 7-12 книг. У Скандинавських країнах – 18 книг на людину. Не знаю, чи це залежить від економічного стану країни. Якщо країна змінюється, то, безперечно, варто трохи збурити громадську думку щодо рівня читання, який безпосередньо впливає на рівень освіченості в країні, а це, в свою чергу, впливає на ситуацію в бізнесі. Ми мусимо підняти рівень зацікавленості читанням та книговиданням в Україні.

Мене демотивує той факт, що ми боремося проти власної держави. Ні на рівні міста Львова, ні області, ні держави, ніхто не чує і не розуміє потреб книговидавництва. Усе що пов’язано з освітою, культурою, повинно бути внесено у бюджет розвитку, адже це інвестиція. Вклавши капітал у освіту можна отримати довготривалий ефект».

Читайте також: Як розвиваються львівські компанії. Три історії від лідерів про успіх

Опублікувала Мар'яна Федина