Весна – особливий період для Шевченка, адже всі найголовніші події сталися саме в цей період його життя. 9 березня він народився. 25 квітня 1838 року став вільним від кріпацтва. 26 квітня 1840 світ вперше побачив «Кобзаря». 5 квітня поета заарештували, а 7 квітня 1857 року він отримав звістку про волю.

Друзями Кобзаря були відомі постаті. Про хороші стосунки поета з Іваном Сошенком, Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським та Карлом Брюловим знають усі. Проте в Академії мистецтв Шевченко товаришував з Василем Штернбергом, з яким вони були «нерозлийвода». Коли останній у 1840 вирушав до Італії, то отримав примірник «Кобзаря» із присвятою: «Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся – Згадай мене, брате!» А от після повернення із заслання Шевченко подружився іх геніальним темношкірим актором-трагіком Айрою Олдриджем.

Читайте також: У Львові вийшла друком унікальна абетка-енциклопедія про Кобзаря

Читайте також: У Львові експонують оригінал Шевченкової "Катерини". Фото

Європу Шевченко асоціював із різними речами. Франція викликала в нього образи ідеалів свободи, рівності й братерства, легковажної моди, розкішних палаців та смачних вин. Вишукані манери поет асоціював з Англією. При згадці Німеччини уявляв акуратність, чистоту та порядок. Італія була для Кобзаря «країною чудес» із «столицею світу» Римом, де він так мріяв побувати. Нідерланди змушували його згадати тюльпани, а Швейцарія дарувала уяві альпійські краєвиди.

Кобзар обожнював зоряне небо. Теплими літніми ночами він міг гуляти надворі аж до самісінького ранку, мовляв, «незчисленні зіроньки не пускають мене в хату». Саме при вигляді зірок Шевченко хотів співати. І саме під зоряним небом на березі Дніпра він сказав своєму другу Андрію Козачковському: «Як гарно бути поетом, якби він міг бути тільки поетом, а не громадянином».

З усіх напоїв Шевченко найбільше любив чай. В його автобіографічній повісті «Художник» описується чайна церемонія у художника Карла Брюллова. Поет пив його скрізь – вдома, в академії мистецтв, улюбленому трактирі петербурзьких митців «Берлін», і в поштових каретах. Зрештою, чай – це останнє, що пив поет за лічені хвилини до своєї смерті.

Читайте також: Як львів'яни відзначатимуть Шевченківські дні. Програма заходів

Український поет любив сміятися та смішити інших. Одного разу, після повернення із заслання, він влаштував вечірку в Академії мистецтв, у нижньому скульптурному класі. Гості зняли з постаменту фігуру Юпітера, яку виготовив професор Микола Пименов, і посадили на постамент Шевченка, щоб той розважав публіку смішними історіями. В якийсь момент двері класу відчинились, і зайшов творець фігури Сатурна. Шевченко миттю кинувся до вікна та вискочив у сад. Пименов намагався його зловити, проте не зміг догнати прудконогого Кобзаря.

Після заслання Шевченко міг стати професійним фотографом, принаймні його друзі бачили у цьому чудову можливість заробляти на прожиття. Проте Шевченка-художника так перспектива не вразила, адже в його душу глибоко запала думка про те, що «це справа фізики і хімії».

Більше цікавих фактів про життя видатного Кобзаря можете знайти у книзі «Шевченко від А до Я».