Львів'ян просять долучитися і принести бійцям необхідні речі та продукти.

Потрібна вода, фрукти та засоби гігієни.

«Я обіцяв дружині, що все буде добре, а на війні втратив здоров’я, відірвало одну руку, а друга майже не дієздатна», – каже 42-річний киянин Петро Незамай із позивним «Татко», поранений під час контрнаступу на Запорізькому напрямку. Вже наступного дня чоловік стояв біля лікарняного вікна, курив і дивувався, як швидко змінилося його рідне місто, ким його тепер вважатимуть – Героєм чи жертвою.

Грудень. Львівська лікарня Святого Луки. Палата на другому поверсі. Але з 27-річним Іваном Романовим ми зустрічаємося не там. Боєць каже, що за місяць, відколи він опинився тут, перебувати на одному місці не може, звик до дій, до руху.

Бували випадки, коли одна за одною швидкі за годину доправили до лікарні до 50 пацієнтів з евакуаційного потяга.