Люди Твого міста. Юрій Кох про Львів, сни та найбільший облом у житті
Юрій Кох малює Львів уже кілька десятків років і малює так талановито, що багато людей із-поза Львова сприймають його візію міста як реальність. В інтерв’ю Tvoemisto.tv Юрій Кох розповів про те, як він став художником, чого навчився у молодості від Грицька Чубая та Миколи Рябчука, як вижив у війську та як не може подолати жеківську бюрократію.
«Коли я починав малювати, не йшлося про те, що нас будуть купувати. Я маю на увазі все покоління. Не йшлося і про те, щоб нас виставляти. Тому ми навчилися працювати для себе, тобто для людини, тобто для Бога. Ніякого середньостатистичного глядача, ніяких покупців ми не враховували і так себе сформували. А тепер я продовжую надіятися на Бога, а він час від часу посилає до мене людей. Я знаю, як зробити, щоб кожну мою картину купували, але робити цього не буду, бо це вже буду не я і не мої картини. А це вже більше, ніж зрада…»
Блаженніший Святослав про те, як порозумітися українцям та полякам
Блаженніший Святослав вважає, що Папа Іван Павло ІІ може допомогти українцям і полякам залагодити нинішні непорозуміння.
«Для того, щоб ми, українці, сталися рятівниками об’єднаної Європи, ми мусимо залишитися християнами і бути вірними заповіту Папи Івана Павла ІІ. Заповіту про примирення і прощення. Тому, коли ми у Римі відзначали ювілей 30-літньої давності, я урочисто проголосив Папу Івана Павло ІІ покровителем справи українсько-польського примирення».
Когнітивний дисонанс. Чому в Ізраїлі служать в армії, а в нас ухиляються
Військова служба є не тільки обов’язком, але й відкриває значні можливості для молодих громадян Ізраїлю. Водночас, держава дбає за тих, хто отримав поранення чи став інвалідом під час служби в армії і не залишає їх та родину напризволяще. Україні варто було би запозичити ізраїльський досвід, вважає співвласник навчального проекту «Лідерство в горах», в минулому працівник служби безпеки Ізраілю Андрій Рождественський, продовжуючи дискусію, яку розпочали Андрій Петришин, Отар Довженко і Любомир Шимків на Tvoemisto.tv.
«…А відлов по дискотеках… Мені цікаво – ті, хто ловить по дискотеках, вони самі на війні були? Ті, що зараз працюють у військкоматах? Навіть якщо частина з них має статус учасника бойових дій, то ні для кого не секрет, що багато хто отримав цей документ, ні разу не побувавши на передовій, а охороняючи блокпост десь на півдні Харківської області. А потім повертаються додому, п’ють горілку, стукають кулаком по столу і розповідають про те, як вони батьківщину захищали. Тому для початку я ліквідував би елементи когнітивного дисонансу. Й посилив би ідеологічний вплив, бо в нас досі спокійно співають виконавці, які успішно виступають у Росії і ми розводимо руками, мовляв, вони діячі культури і їм можна. Ні, не можна, якщо у нас війна...»
Учитись не пізно. Як працює львівський університет для пенсіонерів
В одному із львівських університетів навчаються усього 200 студентів. Після закінчення навчання ніхто з них не отримає диплом державного зразка. Вони є одночасно і викладачами: одне для одного проводять заняття у тих сферах, у яких компетентні. А щоб стати студентами, потрібно мати пенсійне посвідчення. Саме так працює університет третього віку.
Найстарша студентка закладу, 79-літня Діана Зелінська, почула про цей університет від знайомих. «Я - самотня людина, тому потребувала спілкування. Тут у мене з’явилося багато друзів, ми часто відвідуємо культурні заходи, концерти, картинні галереї та театри. Тепер я вже не уявляю свого життя інакше», — розповідає вона. Пані Діана вже 15 років займається йогою, тепер відвідує її в університеті. Каже, що це допомагає їй зберігати здоров’я і почуватися молодшою. Не хоче цілими днями просто сидіти біля дому, як інші пенсіонери, і теревенити.
