Сьогодні, 22 серпня, Львів попрощається з військовослужбовцями Василем Болюхом та Андрієм Бучком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомили у пресслужбі Львівсьокї міської ради.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають військовослужбовців на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Що відомо про Захисників
Василь Болюх (01.04.1978 — 14.08.2026). Уродженець села Судилків Хмельницької області
Навчався у Судилківському ліцеї Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (колишня Судилківська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів Шепетівської районної ради Хмельницької області). Згодом здобув професію електрозварювальника у Шепетівському професійному ліцеї.
Працював монтажником у товаристві з обмеженою відповідальністю "РС-Безпека". Любив свою роботу та колектив, де його щиро цінували й поважали.
Зі слів рідних, Василь був доброю, щирою та чуйною людиною, відповідальним і надійним, турботливим сім’янином. Завжди залишався оптимістом, легко знаходив спільну мову з людьми, був товариським і позитивним. Умів підтримати у складну хвилину та ніколи не залишав близьких без допомоги. Любив подорожувати й готувати, а також любив тварин.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Василя Болюха залишилися дружина, син, мати, двоє сестер та родина.
Андрій Бучок (08.01.1970 — 20.08.2026). Уродженець села Підгайчики Львівської області
Навчався у Підгайчиківському закладі загальної середньої освіти І–ІІ ступенів Глинянської міської ради Львівського району Львівської області. Згодом продовжив навчання у Львівському професійно-технічному училищі.
Проходив військову строкову службу.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був комунікабельним, активним, ерудованим і товариським, вирізнявся позитивним ставленням до життя. Любив відпочинок на природі, захоплювався риболовлею, любив співати та готувати.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.
В Андрія Бучка залишилися дружина, двоє синів, сестра та родина.
