Львівський художник Остап Лозинський розповів Tvoemisto.tv, як його родина додала до галицьких різдвяних традицій свою, неповторну, яка триватиме десятиліттями.

Мені здається, кожна галицька родина не забуває, а навіть примножує свої традиції. У нас є така одна, яку зовсім не можна назвати класичною.

З 2000 року ми запалюємо одну велетенську свічку – заввишки в метр. Маємо надію, що ця свічка в нашій родині горітиме ще дуже довго, і наш рід триватиме, тому палимо дуже потрошку. За 18 років спалили лише 4-5 сантиметрів. Фактично на цю свічку вже дивиться третє покоління, і ми віримо, що ті діти, яким зараз по 2-3 роки, будуть нести цю традицію далі.

Ми дотримуємося майже всіх хрестоматійних приписів святкування: це і 12 страв, і особливе прикрашення столу, сіно, дідух, часник по кутах столу.

Надвечір’я Різдва – це винятково родинне свято, збираються лише найближчі люди, всі стараються з’їхатися, хоч де б вони були, навіть якщо за кордоном. Це незмінна аксіома. І за моєї пам’яті ще не було такого Різдва, щоби хтось не приїхав.

Також у нашій родині є традиція залишати їжу для наших предків. Завжди після вечері на вікні ставимо тарілочку з кутею, пампухом та іншими смаколиками, щоб душі наших померлих могли прийняти цю вечерю разом з нами. Так само в деяких родинах перед тим, як сісти на крісло чи лавку, на неї дмухають. Вважається, що душі померлих приходять розділити з нами святу вечерю. А дмухають, власне, щоб не сісти випадково на ту душу, яка прийшла.

6 січня – це повністю пісна вечеря без тваринних продуктів і алкоголю. Стараємося дотримуватися посту принаймні останній день. На грибному бульйоні варимо борщ, готуємо вареники кількох видів: з квашеною капустою, з картоплею, з гречкою, тушкуємо капусту з чорносливом протягом восьми годин. Якщо ти гонорова господиня, то в тебе буде 12 страв. Якщо ти господиня так собі, то може бути менше.

8 числа ходять вертепи, і це може бути 8-10 вертепів за вечір. Деколи так буває, що за вечір у хаті буває до 300 людей: колядники, гості. І ми стараємося всіх прийняти. Вертепи у нас переважно ходять організовано: чи від церкви, чи від студентського братства, чи від якоїсь організації. І збирають гроші для якоїсь благодійної справи. Тому ми завжди даємо кошти на вертеп, пригощаємо пампушками, кутею, смаколиками, наливаємо узвару чи чарку (якщо дорослі). Це обов’язок доброго господаря.