У середу, 26 серпня, Львів попрощається з військовослужбовцями Юрієм Биковим та Богданом Дробчаком, які віддали життя, захищаючи Україну. Про це повідомили в пресслужбі ЛМР.
Юрія Бикова поховають на Голосківському кладовищі (вул. Миколайчука), а Богдана Дробчака — на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Що відомо про Героїв
Юрій Биков (21.06.1993 — 21.08.2026) Львів'янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №96 МЖК-1. Пізніше здобув професію монтажника гіпсокартонних конструкцій у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Юрій був доброю, щирою та відкритою людиною. Любив подорожувати, активно займався велоспортом та брав участь у спортивних змаганнях, представляючи місто Львів.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому і Курському напрямках у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Юрія Бикова залишилися мати, брат, син та родина.
Богдан Дробчак (20.08.1981 — 04.08.2026) Львів'янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №91 міста Львова. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Виробництво електронних засобів», отримав кваліфікацію інженера в галузі електроніки та телекомунікацій. Продовжив навчання в Інституті адміністрування, державного управління та професійного розвитку, де здобув кваліфікацію інженера-електрика за спеціальністю «Електричні системи і мережі». Також закінчив військову кафедру.
Працював на посаді інженера-енергетика у приватному акціонерному товаристві «Львівобленерго», а згодом — у державному підприємстві «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького».
Зі слів рідних, Богдан був справедливим, мудрим і сильним духом чоловіком, вирізнявся чудовим почуттям гумору, відповідальністю, рішучістю та вольовим характером. Завжди дотримувався свого слова. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійною опорою для родини. Дбав про близьких, любив спілкуватися з друзями та рідними, а особливо — проводити час із синами, разом із якими любив майструвати.
Був учасником Антитерористичної операції (АТО).
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Міністерства оборони України «Хрест Сил територіальної оборони», медаллю Міністерства оборони України «Захиснику України», медаллю «За участь в боях „Бахмутський рубіж“» та орденом «Честь і слава».
У Богдана Дробчака залишилися дружина, двоє синів, батьки та дві сестри.
