Сьогодні, 5 вересня, Львів прощається з військовослужбовцями Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком, які віддали життя у війні з російськими окупантами, повідомили у Львівській міській раді.
Прощання із захисниками розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання.
Поховають Воїнів на Личаківському цвинтарі — на Полі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна).
Львівська міська рада закликає мешканців та гостей міста долучитися до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Що відомо про Героїв
Любомир Мирун (23.02.1978 — 06.12.2023)
Львів’янин. Навчався у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №104. Згодом здобув професію "Продавець непродовольчих товарів" у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу. Проходив строкову військову службу. У цивільному житті працював продавцем, охоронцем, експедитором, вантажником та комплектувальником на приватних підприємствах.
Близькі згадують Любомира як доброзичливу, щиру й надзвичайно працьовиту людину, яка завжди була готова допомогти. Він любив готувати, проводити час на природі та з особливою турботою ставився до тварин.
У 2023 році став на захист України від російських загарбників. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку у складі військової частини А4438. Нагороджений медаллю "Ветеран війни".
У Любомира Мируна залишилися сестри, племінники, тітка, похресники та родина.
Андрій Никитюк (24.12.1968 — 29.08.2026)
Львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №30 м. Львова. Здобув вищу освіту на біологічному факультеті ЛНУ імені Івана Франка, після чого проходив післядипломне навчання у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького.
Працював у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни МОЗ України та в КНП ЛОР "Клінічний центр дитячої медицини". Згодом займався науковою та професійною діяльністю в Бельгії — у Католицькому університеті Левена (KU Leuven), Фламандському інституті біотехнологій (VIB) та компанії "Тіботек (Вірко)".
За словами рідних, Андрій був інтелігентним, турботливим і оптимістичним, багато читав, захоплювався літературою, кулінарією, велоспортом, любив природу і тварин, цікавився театром та культурним життям міста.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність України на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Нагороджений пам’ятною медаллю "За оборону Торецької громади".
В Андрія Никитюка залишилися син, хрещена, дядько, двоюрідні сестри та брат, племінники, похресниця та родина.
Вічна шана і памʼять Героям!
