Львів'янин та львовознавець Ігор Лильо ділиться думками про те, у який спосіб можна допомогти паралізованому снігопадами містові.

У мене є дивовижно технологічна штука – мобільний телефон. У ньому є такий застосунок, як прогноз погоди. Завдяки цим технологіям, про те, що у Львові випаде 35 сантиметрів снігу, я особисто знав приблизно тиждень тому. Багато інших людей писали попередження про це у соцмережах: «А що то буде? А як то буде?».

Читайте також: Лопата vs зміна клімату, або На що натякає снігопад львів'янам

По-перше, наше місто прекрасно знає, що для нас критичними є 10 чи 15 см снігу. Тож прогноз про 35 см снігу означає, що нам автоматично треба задіювати додаткові сили, тому що жодні двірники і комунальні служби, зі зрозумілих причин, впоратись не зможуть. Є країни світу, як-от Нідерланди чи північна Німеччина, що не справляються з негодою навіть з їхньою розвиненою інфраструктурою – стихія надзвичайна.

Знаючи прогнози, розуміючи, якими можуть бути наслідки, треба було ще раніше збирати оперативні штаби і додатково домовлятись з Національною гвардією, з поліцією, щоб задіяти курсантів до допомоги.

Читайте також: Яким був зимовий Львів 60 років тому. Атмосферні фото

По-друге, є ще один варіант допомоги зі сторони. Я розумію, що ми живемо не в часи соціалізму і моє піонерське травмоване дитинство можна не брати до уваги. Але я дуже добре пам'ятаю, як мобілізовували комсомольців – студентів вишів, принаймні для того, щоб розчистити територію навколо корпусів факультетів. І жодних проблем – люди попрацювали на свіжому повітрі, покидалися сніжками, нічого страшного не відбулось. Тепер всі запаніли – стали дуже круті.

Прибирання снігу на сучасному проспекті Свободи, 1960-ті роки

Читайте також: Де взяти лопату, або Що б мали зробити чиновники у снігопад замість фото

Є і третя річ, хоч я не знаю, як вона співвідноситься з бюджетним кодексом, але колись у Львові – до 1939 року – у таких ситуаціях наймали безробітних або тих, хто хотів підробити, наприклад, тих же студентів. Вони мали не просто очищати хідники перед будинками, але й також робити ще одну дуже важливу річ – збивати сніг і бурульки з будинків. Я розумію, що це небезпечна робота, але для цього є свої схеми. Тоді будинки належали окремим приватним людям – господарям, і вони цим переймались.

Вулиця Стрийська. Фото 1920-30-х років

ЖЕК, комунальне підприємство – це радянський винахід, головним призначенням якого було не прибирання території, а «стукання» відповідним органам і стеження за мешканцями. Це були «стукачі», які займались перепродажем квартир та іншими речами. Але ніколи, чуєте, ніколи «ЛКП» не було ефективним управлінням – про це треба просто забути.

Читайте також: Як Львів втрачає гроші через снігопади, або Чому все потрібно робити вчасно

І четвертий варіант є. Коли мене виберуть міським головою, я постараюся з'ясувати, чи є законодавча можливість, щоб прибиранням займалися аутсорсингові компанії. Я би хотів знати – наскільки містові вигідно закуповувати і утримувати спеціальні машини, що простоюють влітку, і наскільки вигідно, щоб у місті були компанії, які би пропонували техніку під потреби. Місто платить – вони виконують обов'язки. Звичайно, що їх не вистачить також. Але мені здається, це буде більш економічно вигідно. Окрім того, тоді у мене не виникали би питання до міського голови, який має бігати з лопатою, я мав би питання до конкретного приватного підприємства, з яким міг би судитися, якщо б воно не виконувало свої обов'язки.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.