Вулиця Лисенка колись була основною дорогою на Львів. Наприкінці XVІІІ століття тут було дуже багато садиб та парків. Сучасна забудова з'явилася вкінці XIX, на початку XX століття.

Фото: Анни Чистякової

Спершу вулиця називалася Стрілецькою. Хоча перша вулиця Стрілецька чи стара Стрілецька – це сучасна вулиця Лесі Українки. Там колись вправлялися у стрільбі з лука, арбалетів і пізніше з вогнепальної зброї. Коли місто вийшло за свої середньовічні стіни, тоді стрільниця перенеслася на територію сучасної вулиці Лисенка. Згодом вулицю перейменували на Куркову. «Курек» – означає «когут» по-польськи, а емблемою Стрілецького (Куркового) товариства якраз і був когут.

Цю назву вона отримала у 1871 році, а вулицею Лисенка стала у 1945 році. До слова, приміщення Куркового товариства збереглося до сьогодні. Щоправда, стрільниці там вже немає. Натомість тут є вже зовсім інші організації, а в приміщенні адміністративного будинку зараз розташована філія Львівського історичного музею: Музей визвольної боротьби українського народу.

Поряд з музеєм є стежка, якою можна вийти до лікарні Охматдит. Ця лікарня теж має цікаву історію. До її створення був причетний Андрей Шептицький, у ті часи це була просто загальна лічниця для всіх.

На вулиці Лисенка, в основному, можна побачити житлові забудови австрійських часів, але там є і військові об’єкти, як-от забудова на Лисенка, 12. Це австрійські казарми, які мають історичне значення, адже коли 1 листопада 1918 року українці прийшли до влади, то за цією адресою можна було записатися у Легіони Січових Стрільців. Саме там був осередок формування українського війська.

Через дорогу за адресою Лисенка, 15 сьогодні розташована військова частина, але колись це був палац Дідушицьких, і саме туди у сусідній будинок була перевезена відома Поторицька бібліотека. Це була одна з найбільших книгозбірень Львова.

Також на вулиці Лисенка є колишній Францисканський костел, що на розі вулиць Короленка та Лисенка, через дорогу від якого за Австрії була площа Францисканська. Пізніше цей сквер називали площею Гвардії Народової, а від 1939 року площа не має назви. Цікаво, що раніше тут був сінний базар, і на ньому можна було придбати сіно.

Фото: Фотографії старого Львова

Колишня площа Францисканська, 1914 р. Костел францисканців Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії

Трохи далі, за адресою вул. Лисенка, 43, є Храм святого Іоана Золотоустого, колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового та Монастир францисканок. У радянській час у цій гарній споруді був шкірно-венерологічний диспансер, в монастирських келіях та самому храмі. Лабораторія у капличці залишилась до сьогоднішнього дня.

Фото: Анни Чистякової

На вулиці Лисенка також можна побачити фрагменти оборонних мурів Монастиря Кармелітів босих. Це неподалік Лисенка, 12. Там невеликий фрагмент, але це автентичні стіни. Також з вулицею Лисенка межує цікава локація – Святий сад, колишній сад Монастиря Кармелітів босих. Там в 70-х роках збирався відомий музичний гурт «Супер Вуйки». Це був осередок львівських хіпі, емблемою яких був відбиток лапи голуба. Там можна було почути музику, яку неможливо було почути в радянський час ні по телевізору, ні по радіо.

Також поруч з Лисенка є цікава вулиця, яка має назву, але не має жодного номера. Це вулиця Міклухи Маклая. Вона з’єднує Лисенка з Гуцульською.

На Лисенка, 14 колись, ще за радянських часів, була середня загальноосвітня школа №36, а за Австрії це було училище товариства «Народний дім», зараз там розташований відділ рідкісної книги Львівської бібліотеки Стефаника.

Фото: Анни Чистякової

Також тут колись були прокладені рейки і їздив трамвай №12. Дзеленчав голосно, двері у ньому не закривалися, тому студенти висіли на ньому, як виноград. Рейки зняли на початку 70-х років, бо сучасні трамваї не можуть піднятися на таку гору. Трамвай тих часів не розвертався на кінцевій. Він мав дві кабіни для водія, і водій просто переходив в інший кінець транспортного засобу.

Ця вулиця пронизана історією наскрізь. За мого дитинства ми просто у своєму дворі на Лисенка, 7 викопували австрійські каски, старовинні монети, набої, кістки, деталі автомата, рештки стрілецької зброї. Я досі пам’ятаю, де є така схованка.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.