Після скандалу із оцінками українського журі на Євробаченні керівниця Центру гідності дитини Христина Шабат наголошує, що не варто так легко знецінювати і ображати людей, влаштовувати публічне розпинання, адже це зовсім не про гідність, за яку ми боремося, зокрема, сьогодні.

Читайте також: Скандал українського журі на «Євробаченні». Хто вони і як поясюють своє оцінювання

Скажіть мені, як нація, найвищою цінністю якої є гідність та свобода, може так озвіріти через… оцінку на Євробаченні. Стрічка кишить, «як ми могли не поставити полякам і… особистими образами в коментарях членів журі».

Я мушу сказати друзі, бо це не про гідність. Не про повагу до кожної людської особи. Це про розпинання. І мені, друзі, соромно за кожного з вас, хто з рівня гідності та свободи опустився на рівень совкового п‘ятикласника і вирішили просто забулити в коментарях дуже своїх людей. Але учасників булінгу завжди троє і я, як спостерігач, не можу промовчати.

Скажіть мені, чи може людина, чий народ бореться за свободу і для якої гідність є цінністю, називати зрадником людину, під спів якої прощались з героями Небесної сотні на Майдані? Чи може та «Пливе кача» так швидко забулась?

Читайте також: Особливо цінна перемога, або У чому феномен України на Євробаченні

Я постійно намагаюсь зрозуміти, звідки це в нас. От ця нульова толерантність до помилок інших, але 100% до своїх? Чому нам так легко знецінювати і ображати людей? Хіба не проти цього зараз ллється наша кров?

Я знаю, що наші зошити за помилки обмальовували червоним і ставили двійки. Тому нам так хочеться комусь теж вказати, де саме помилка. А ще при цьому нас часто називали тлумками, тому нам так легко образити інших. Але вже 5-6 років, як в школі підкреслюють зеленим, і те, що зроблено добре. То може нам вартує навчитись цього і бути прикладом для своїх дітей?

Я знаю, що коли нас ображали, за нас ніхто не заступався і ми мали «розібратись самі» або «розібратись з кимось», але це – не нормальна модель поведінки. Так в нас ніколи не постане справедливий суд.

Я знаю, що коли ми помилялись на змаганнях, нам кричали «фуууу» і тому нам так приємно комусь крикнути «фуууу». Але чого ми навчились після цих фукань?

Читайте також: Kalush презентували кліп на пісню Stefania, знятий в зруйнованих Бучі та Ірпені

Я знаю, що ремінь гуляв по наших сідницях після кожної поганої оцінки і це не дає нам права на помилку в житті. Але це навчило нас хіба брехати рідним, щоб бути прийнятими і любленими.

Тому я пройшлась по профілях деяких друзів журі і така тиша… але я знаю, що приват п‘ятірки із журі просто розривається від підтримки та співчуття. І ніхто не підтримає публічно. А потім ще з‘являться колишні клієнти чи працівники, які завжди мріяли сказати свою цінну думку, і от нарешті є нагода.

І я знаю, яке це відчуття, коли ти не встиг зрозуміти, як мільйони вже хейтять, навіть не намагаючись розібратись.

То нагадаю. Ми засуджуємо поведінку, а не людину. Соромно вам. Напишіть в себе на сторінці: «Соромно за суддів. Я відправив 20 смс за Поляків. Дякую вам за все, я це ціную і пшепрашам».

Андрій Капраль (один із членів українського журі цього року - ред) – ви чудова, талановина і чесна людина. І кава ваша теж прекрасна. Візьміть з того всього одну цінну для вас думку. А решту відпустіть.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.