"Прочитайте напис на ковбасі": як у Львові блогери використовують смартокуляри для прихованої зйомки людей

Минулого тижня на мене в "Сільпо" напав блогер.

Те, що юнак, що звернувся до мене, є блогером, я зрозуміла уже після його першого звернення із проханням прочитати напис на ковбасі. Він буцім-то погано бачить, тому звертається за допомогою. Звісно, я відгукнулась, побачила напис, що це "ковбаса із за**уп", підняла очі, побачила малесеньку лампочку на окулярах і сказала: "Хлопче, я технологічна журналістка, і знаю, що ви мене знімаєте. Припиніть зйомку".

Я розумію, що жінки віком 45+ в його картині світу не знають, хто такі POV-блогери, не чули про смарт-окуляри (про які я писала, коли цей недоблогер ще десь в садочок ходив) і не розуміють, що ведеться зйомка. Та й в принципі не знають, як працюють сучасні технології (я стільки разів за останні років 5 із цим зустрічалась, що просто перестала переконувати молодь, що не лише вони добре технологічно обізнані: уважно їх слухаю і усміхаюсь). Він не чекав такої реакції, аж запнувся, а потім я додала: "Якщо ви це відео опублікуєте, я його знайду і буду скаржитися". Я бачила по очам, що це ще більше зламало його картину світу.

Далі його поведінка явно пішла не за його сценарієм, бо він намагався отримати від мене хоч якийсь контент і говорив всілякі дурниці. То він повторював "що ви мені зробите", то "так з чого ковбаса", "так вас що, не можна знімати" чи "так мені виключити камеру чи ні". Розрахунок був явно на хоч якусь емоцію з мого боку, яку можна розмістити у рілзі чи тікток, проте він емоцію не отримав, я просто мовчала, дивилась на його окуляри із камерою і посміхалась.

Віддала йому ту очевидно не-ковбасу, підійшла до охорониці, розповіла, описала блогера. Жінка-охорониця спершу не зрозуміла, нащо він в принципі це знімає, а після мого пояснення засмутилась, що на жаль, вони не можуть заборонити йому зйомку в магазині.

Уже вдома за допомогою усіх своїх ШІ-помічників намагалась знайти цей продукт сучасних соцмереж. Мої пошуки показали, по-перше, що це рос-контент: купа подібних блогерів знімають такий контент російською (скільки я побачила відео, де фігурує "суп із семи за*уп", ви не уявляєте). По-друге, всі ці недоблогери не показують себе – того ж вони і POV (Point of View – тобто їх контент від першої особи). То ж очевидно, що, по-третє, саме цього автора я не знайшла.

Насправді проблема із недозволеною фото/відео-зйомками, яку толерують сучасні технології і для якої не існує законодавчого обмеження переходить всі існуючі та неіснуючі межі. Фотографи в центрі Львова "на газету" — це іще один прояв цього технологічного безумства.

Коли я говорила про те, що писала про попередню версію смарт-окулярів багато років тому, я не шуткувала. Google Glass – перше втілення смарт-окулярів – це один із провалів Google. І не лише через ціну в $1,5 тис, але й через те, що в США стали їх масово забороняти заклади, кінотеатри та інші публічні місця. Зараз ЄС намагається заборонити продавати технологічну чудо-іграшку від Meta. Чи вдасться це зробити – побачимо через пару років.

А поки застерігаю не толерувати приховану зйомку. Хоча коли я цією історією поділилась зі студентами на курсі з цифрової безпеки, мені розповіли, що насправді дуже легко зробити так, аби той малесенький вогник на окулярах, який власне говорить про те, що ведеться зйомка, просто не вмикався.

Те, настільки все погано, можна побачити із пошукових пропозицій Google. Коли я шукала картинку для meta glass light, тобто вогника на Meta-окулярах, мені Google запропонував купа варіантів пошукового запиту із словами "блокер", "вимкнути", "видалити". Це означає, що у світі купа людей шукають, як зробити так, щоб і так малесенький вогник на камері не вмикався, коли окуляри ведуть зйомку.

Що робити, якщо вас знімають без згоди:

1. Не покладатися на світловий індикатор. Він дуже маленький, а технічно його можна вимкнути або приховати.

2. Одразу заявити про незгоду зі зйомкою. Попросити припинити запис і не публікувати відео.

3. Звернутися до адміністрації закладу або охорони. Вимагати втрутитися, якщо зйомка відбувається на території закладу.

4. Скаржитися на опубліковане відео. Наприклад, Instagram почав видаляти контент pick-up-блогерів.

5. Запроваджувати правила для закладів і публічних просторів. Наприклад, обмежувати відвідування зі смарт-окулярами.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.