Комплекс укріплень львівської Цитаделі упродовж ХІХ-ХХ ст. зазнав ряду урбаністичних і функціональних трансформацій. У попередніх публікаціях ми вже зверталися до передісторії цієї території та періоду спорудження укріплень, відтак логічним продовженням є розгляд подальшого розвитку території Львівської цитаделі та осмислення її ролі в міському середовищі. У цьому зв’язку особливо важливо підкреслити виняткову історико-культурну та містобудівну цінність цієї території сьогодні.

Територія Львівської цитаделі розташована на пануючій височині поряд з середмістям, посеред мальовничого ландшафту. У середині ХІХ ст. тут було зведено ядро австрійських укріплень – Цитадель. Цей унікальний об’єкт – єдиний в Україні комплекс оборонних споруд середини XIX ст., який зберігся донині майже без змін. З огляду на це, доцільно коротко окреслити основні етапи трансформацій цієї території від ХІХ ст., щоб глибше усвідомити їх значення, адже збереження Цитаделі – це не лише охорона спадщини, а й підстава для гордості та відповідального ставлення до унікального простору Львова.

Львівська Цитадель у ХІХ ст.: трансформація від військової бази до стратегічного плацдарму

Про первинну функцію укріплень Цитаделі, як укріпленої військової бази з виразною поліційною функцією, ми довідуємося з установчих документів 1848 р., в яких окреслено призначення запланованих укріплень Львівської цитаделі. В умовах потреби забезпечення стабільності на підконтрольних територіях, і з огляду на загрозу можливої військової агресії з боку Російської імперії, австрійський уряд у 1848 р. видав указ, де зазначалася потреба “…знайти й організувати відповідні споруди для артилерії та воєнних запасів, які невеликими силами могли б стримувати народ…”.

Лише через два роки (у 1850 р.) майбутні укріплення Львівської цитаделі уже розглядались не як поліційний об'єкт, а як повноцінний потужний стратегічний плацдарм, здатний відігравати важливу роль у випадку ведення бойових дій в умовах маневрової війни, про що свідчать документи засідань Центральної комісії з питань укріплень за 1850 р., у яких визначено територію на північ від Карпат як зону маневру у процесі можливих майбутніх воєнних дій. У межах цієї концепції було окреслено ключові пункти для спорудження фортець - центрів укріплених баз (стратегічних військових плацдармів), зокрема у Кракові, Перемишлі та Заліщиках.

Водночас для Львова і Тарнова передбачалося зведення другорядних укріплень. Однак подальші факти свідчать про дещо іншу реальну роль укріплень Львівської цитаделі в оборонній системі Австро-Угорської імперії. Зокрема, згідно з висновками, зробленими на основі російських розвідданих 1891 р., що ґрунтувалися на аналізі концентрації військових запасів у означених містах, Львів за рівнем потужності фактично посідав місце одразу після Перемишля. Відтак наступною в ієрархії фортець була вже Краківська, що вказує на значно вагоміше значення Львова, ніж це первинно передбачалося. Цей факт підкреслює стратегічне значення Львівської Цитаделі, яка стала вагомим стратегічним плацдармом Австро-Угорської імперії.

Згідно з дослідженнями В. Вуйцика, протягом 1852 - 1854 рр. на території узгір’я Цитаделі було споруджено такі об’єкти: корпус казарм, дві квадратні у плані башти, мур Карно; чотири вежі Максиміліана. Оборонний периметр у 1870-х рр. було засаджено каштанами і акаціями. У 1888 р. біля казарм спорудили дві криниці, а у вежах було влаштували цистерни для води.

Трансформація функцій у першій половині ХХ століття: від відкритого міського простору до режимного об'єкту

На початку XX ст. терени цитаделі втратили функцію стратегічного плацдарму, а перед Першою світовою війною міська адміністрація Львова мала намір викупити у військового відомства територію Цитаделі, розібрати фортечні споруди, а на звільненій території площею 20,5 га влаштувати міський парк.

Згідно з дослідженнями Б. Посацького, у контексті пацифістичних настроїв тогочасна популярна публіцистка Ю. Макаревич обґрунтовувала доцільність створення на теренах комплексу Львівської цитаделі міського парку, апелюючи до європейської практики розміщення в центральних частинах міст монументальних громадських споруд у парковому середовищі, що формують репрезентативний образ міста. Авторка визначала узгір’я Цитаделі як ключовий просторовий елемент - “оздобу, легені і знамено” міста Львова. Цим намірам тоді не вдалось здійснитися, проте територія поступово ставала все більше відкритою для мешканців міста.

У період Першої світової війни терени укріплень Львівської цитаделі відігравали пасивну роль  укріпленої військової бази, яка переходила з рук в руки без бою.

У часи Польсько-української війни в Галичині (1918 - 1919 рр.) терени укріплень Львівської цитаделі були задіяні у локальних бойових діях. Близько трьох тижнів її територію утримували Українські січові стрільці, а після їх відходу Цитадель надовго опинилася під контролем поляків, де до 1939 року також виконувала пасивну роль укріпленої військової бази.

У міжвоєнний період в 1931 р. на цій території були споруджені будівлі бараків за проєктом інженера В. Лімбергера. В казармах і бараках цитадельного редута дислокувався 19 полк польської інфантерії. Статус охоронюваної укріпленої бази у цей період зберігала лише центральна ділянка, яка розташовувалася в межах периметру двох квадратних у плані башт, корпусу казарм і муру Карно, а вся інша територія комплексу Цитаделі стала прохідною, свідченням чого є те, що  до 1939 р. через територію Цитаделі проходила вулиця, що з’єднувала вул. Коперника, Цитадельну (Грабовського) та Супінського (Коцюбинського); поряд функціонував стадіон, що вказує на втрату цією територією комплексу режимного статусу стратегічного плацдарму.

У 1939 р. на початку Другої світової війни, згідно з дослідженнями С. Кобєльського, на території Львівської цитаделі польська адміністрація спорудила табір для полонених німецьких солдатів і офіцерів.

У 1941 – 1944 рр. (у період німецької окупації) на території Цитаделі діяв табір для військовополонених солдатів і офіцерів країн Антигітлеровської Коаліції „Stalag – 328”.  Територія комплексу Цитаделі знову стала режимним об'єктом.

Згідно з інформацією, висвітленою Б. Посацьким, після закінчення війни на території укріплень Львівської цитаделі німці планували спорудити новий міський адміністративний центр губернаторства Дистрикту Галичина, так звану “Корну міста”, яка б візуально панувала в силуеті центральної частини м. Львова (інформація про цей проєкт буде в одній з наступних публікацій). Відповідно до проєкту, німецькі урбаністи задумали знищити всі наявні споруди комплексу укріплень Цитаделі, а на їх місці розмістити велику площу, яка б обмежувалась чотирма громадськими будівлями в імперському стилі: будинком адміністрації дистрикту Галичина (з півночі), Палацом Спільноти (з півдня), адміністративною будівлею націонал – соціалістичного руху (з заходу) та адміністративною будівлею Вермахту (зі сходу). Всі споруди планували виконати у циклопічному маштабі, а вежа будинку адміністрації дистрикту Галичина та дзвіниця Палацу Спільноти проєктувались як найвищі висотні домінанти середмістя Львова. Проте, внаслідок відходу німецьої адміністрації та збройних сил зі Львова у 1944 р., цей проєкт не втілили у життя.

Після закінчення Другої світової війни територія Львівської цитаделі була на балансі військових. Об’єкт був режимним і функціонував як військова база до 1980-их рр., доколи всю територію Цитаделі вивели з-під військового підпорядкування). Згідно з дослідженнями Ю. Дубика, упродовж 1950–1960-х рр. тут дислокувалися військові частини радянської армії. У цей період на території Цитаделі з’являється ряд об’єктів, які суттєво змінюють первісне розпланування фортифікації середини ХІХ ст. Зокрема, у 1967 р. було споруджено три цегляні ангари, а вздовж південної куртини – приміщення для зберігання бронетехніки.

Сучасний стан, реставрація та перспективи ревіталізації комплексу укріплень Львівської Цитаделі

У 1980-х рр. комплекс переходить на баланс заводу “Електрон”. На теренах Цитаделі було зведено ряд складських будівель, які разом із колишніми бараками формували єдину огороджену територію, а два бараки на південному сході комплексу були переобладнаними для потреб лучної секції, поряд з якою було влаштовано стрільбище для лучників та тенісні корти.

У 1990-х рр. ХХ ст., після здобуття Україною незалежності, Львівська міська адміністрація звернула увагу на терени Цитаделі. Було розроблено кілька концепцій використання території Львівської цитаделі, які вирізнялися різноманітністю рішень. Серед них були присутні як проєкти з посадкою нових споруд-домінант, так і пропозиції з мінімальним рівнем втручання.

Зокрема на території Львівської цитаделі у різний час пропонували розмістити відпочинково-бізнесовий, готельний комплекс, відреставрувати і відновити втрачені фортифікаційні споруди з подальшим їхнім пристосуванням переважно під громадські функції, створити музей і парк пам'яті, влаштувати паркову зону з виставковою функцією, концертний комплекс тощо.

Незважаючи на те, що згадані проєкти переважно охоплювали всю територію Цитаделі, від початку двотисячних років територія комплексу Цитаделі не зазнала суттєвих змін (не враховуючи несистемних реконструкцій, добудов та надбудов фонової забудови). Не є секретом, що деякі оборонні споруди Цитаделі і зараз нищаться з різним ступенем інтенсивності.

Велика північно-західна артилерійська вежа, потребує капітального ремонту, а оточуюча територія навколо не загосподарьована, благоустрій відсутній.

Мала південно-східна вежа та розташована біля неї в'їзна брама з прилеглими казематами продовжують руйнуватися і потерпають від дії часу та вандалів, благоустрій відсутній.

На малій південно-західній вежі новий власник у 2001 р. розпочав ремонтні роботи згідно з проєктом по пристосуванню її під ресторан, проте вони були припинені і до сьогодні не завершені. Доступ на територію та у вежу закритий, будівля повільно нищиться, ділянка не загосподарьована, благоустрій відсутній.

Лише два фортифікаційних об'єкти (велика північно-східна вежа та західна квадратна башта) з комплексу укріплень Львівської цитаделі були виведені з аварійного стану у результаті проведених реставраційних робіт та забезпечені відповідним благоустроєм.

У 2005 році було розпочато роботи над проєктом реставрації великої північно-східної вежі. Автор проєкту – архітектор-реставратор С. Цимбалюк. У травні 2009 року відреставрований об'єкт здали в експлуатацію. Велика північно-східна вежа та прилегла до неї територія станом на сьогодні загосподарьовані та доступні для відвідувачів завдяки функції закладу готельно-ресторанного господарства, що дозволяє у повній мірі оцінити технічну естетику вежі.

Західна башта (квадратна у плані) упродовж 2021-2023 рр. була відреставрована з метою пристосування під мультифункціональний простір (автори проєкту М. Рибенчук та колектив).

Особливістю цих двох проєктів є те, що оновлені і приведені до ладу автентичні конструкції у поєднанні з новими елементами створили  репрезентативний вигляд будівель, які виразно контрастують з занедбаним оточуючими оборонними спорудами.

З огляду на фрагментованість нерухомості на території Львівської Цитаделі між багатьма власниками, особливо важливо у подальших проєктах зберігати цілісність просторових і візуальних зв’язків між оборонними елементами комплексу. Не менш важливим є оновлення та впорядкування оборонних споруд, прикладом чого можуть слугувати північно-східна вежа та західна квадратна башта.

Висновок

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що протягом ХІХ–ХХ ст. Львівська цитадель неодноразово змінювала свою функціональну роль - від укріпленої військової бази до багатофункціонального міського простору. Первинно сформована як стратегічний фортифікаційний об’єкт, Цитадель поступово втрачала військове значення, набуваючи нових урбаністичних і соціальних функцій у структурі міста.

Упродовж ХХ ст. територія Цитаделі зазнала значних трансформацій, зокрема через військове використання в періоди світових воєн та за радянського панування з подальшим пристосування під господарські й інфраструктурні потреби. Водночас численні реалізовані і нереалізовані проєкти останніх десятиліть свідчать про постійний інтерес до ревіталізації цього простору та пошук його нової ролі в міському середовищі.

Сьогодні Львівська цитадель постає як унікальний історичний, архітектурний та ландшафтний комплекс із частково збереженими оборонними спорудами. Попри проблеми занедбаності окремих об’єктів, реалізовані реставраційні проєкти демонструють потенціал її інтеграції в сучасну міську структуру як культурно-туристичного та громадського простору, що поєднує спадщину і сучасні потреби.

Партнерська публікація

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція "Твого міста" не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.