Зараз у Києві, Харкові чи Одесі цивільним буває гучніше й небезпечніше, ніж підготовленим воїнам на обладнаних бойових позиціях. Ілюзій більше немає – ця війна стосується кожного. Перечекати не вийде. Обирати доведеться всім: або ти жертва, або мисливець.
І те, і інше – способи адаптації до ситуації. Обидва стани – це захисні стратегії.
Людина-жертва шукає безпеки через уникнення. Мисливець – через контроль і домінування. Обидва можуть бути реакцією на страх. Просто мисливець перетворює його на дію, а жертва – на відступ і підпорядкування.
Перехід між станами можливий. Іноді людина, відчувши себе жертвою, вирішує стати мисливцем, щоб повернути контроль.
І в цьому є свої переваги. По-перше, ви починаєте реально працювати на перемогу й наближати крах агресивної імперії, яка становить загрозу Україні та цілому світу. По-друге, змінюється ваше самопочуття, підвищується самооцінка.
Ви вже не будете зайчиком серед степу, що ховається в траві й здригається від кожного шелесту. Ви станете вовком, який сміливо полює на свою здобич – удень і вночі.
Так виглядає трансформація від ухилянта чи людини з депресивним розладом до воїна, який бачить себе тим, хто визначає хід подій.
Можна очікувати небезпеки: «Звідки вдарять?»
А можна – навпаки: подумати, як ми вдаримо на випередження!
Їхня поразка – в нашій стійкості.
Усі придатні повинні зголоситися на фронт. Усі інші – не мусять бігати з автоматом, щоб стати мисливцями. Достатньо знайти свою нішу в системі колективної тотальної оборони.
Що це може бути?
Пропоную кілька напрямів і конкретних ідей для цивільних у містах, по яких прицільно б’є ворог:
Насамперед почніть з емпатії – підтримайте одне одного.
Психологічна допомога друзям, сусідам. Спільні зустрічі, розмови в укриттях.
На роботі — «полювання» на страх і відчай у колективі.
Станьте точкою опори для інших – це додасть впевненості й вам.
Відбудова й підтримка міста.
Участь у ремонтах після обстрілів. Організація прибирань, озеленення дворів, маркування укриттів.
Це – як мисливець за зневірою, що перетворює руїну на життя.
Щоденне волонтерство як «полювання» на проблеми.
Допомога ЗСУ – навіть якщо це збір коштів, плетіння сіток, ремонт техніки, приготування їжі.
Волонтерський рух = активна роль у війні, на своїй ділянці фронту.
Це відчуття: «Я виходжу на полювання проти хаосу та страху.
Інформаційна боротьба.
Улюблена народна забава — «диванні експерти» — може стати корисною. Замість сіяти страх і паніку – перевіряйте інформацію, боріться з дезінформацією.
Спростовуйте ворожі міфи та наративи. Станьте мисливцем на брехню.
Культурна оборона
Малювати мурали, створювати гостросюжетні полотна й скульптури, писати й поширювати україноцентричні художні тексти.
Організовувати читання в укриттях, виставки у підвалах.
Це – полювання на спробу ворога знищити нашу культуру.
Освіта й самонавчання
Онлайн-курси з медицини, ІТ, тактики самооборони.
Викладання дітям, яких не евакуювали, або переселенцям.
Так ви вполюєте власні стереотипи й піднімете загальний рівень знань.
Як бачите, є багато способів відрефлексувати на обстріли та адаптуватися до ситуації. І при цьому – зберегти гідність, не втратити себе і не застигнути в образі жертви, яка тільки й чекає, коли це все скінчиться.
Бо скінчиться це все лише тоді, коли ми всі станемо холоднокровними мисливцями, вистежимо й уполюємо своїх кривдників.
Хай так і буде.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
