Якщо спростити загальну глобальну політичну ситуацію навколо перемовин – що ми маємо? Моя відповідь – нічого. Лінія фронту надалі рухається, вогнева активність окупанта і агресора не знизилася, минуло кілька днів, відколи ми мали масовий обстріл – було випущено 614 засобів повітряного нападу по Україні. Це поверхневі попередні висновки цього кола перемовин. Звісно, треба віддати належне нашій українські стороні, яка приклала достатньо зусиль, і вийшла з прагматичними рішеннями на псевдопропозиції, які звучали зі сторони очільників двох країн (важко одного з них назвати президентом, адже він міжнародний злочинець за вчинені ним вбивства).
Можна ствердно говорити, що Україна зайшла з певною прагматичною позицією, адже в іншому випадку спрацював би варіант чи то обміну територіями, гарантій «сталого миру», безпеки, чи інший набір слів, за якими немає врахованих інтересів України. На сьогодні не відбулося нічого, отже і фронт іде далі, і ми, ті, хто залишився в Україні – ідемо далі.
Щодо переконання Трампа в щирому бажанні путіна укласти мирну Угоду
Все, що тут варто розуміти: Трамп – лідер однієї з найбільших і найпотужніших країн у світі, який напередодні переговорів робить заяви щодо України, стверджуючи, що ми втратили доступ до океанії, навіть не знаючи, що ми не маємо географічного доступу до океану. Це говорить про якість аналізу, про якість політичного прагматизму. На сьогодні ми, хочемо чи не хочемо, маємо з цим справу.
На фоні цих заяв всі інші його коментарі та заяви виглядають абсурдно та смішно. Те, що відбувається між Трампом та путіним – це певна політична гра, яка нам зовсім не цікава, оскільки нам вона нічого не полегшує. Вважаю, що в цих «переговорах» є лише дві заяви, які варті уваги: очільника НАТО про те, що «нічого щодо України не можна вирішувати без участі України та за підтримки решти Європи» та Емманюеля Макрона щодо посилення обороноздатності Франції та допомозі України. Все інше – коментарі невпевнених в собі політиків.
В мене є відчуття, що Європа нарешті отримала розуміння втрати безпеки в своєму регіоні, і від цього вестиме відповідне баченння допомоги Україні та реалізацію цілей, які передбачатимуть повернення безпеки Європі. Щоб здобути цю безпеку – потрібно аби Україна здобувала перемогу на фронті.
Реальна ситуація на фронті та що нам робити
Очевидно, що жоден мешканець нашої країни в тилу не може розслаблятися. З роботи у Волонтерському фонді «Ейпріл» та з відгуків колег і воїнів ми бачимо, що ця розслабленість триває з половини 2023 року. Варто розуміти, що на сьогодні ми, як країна, не маємо рішення щодо збереження Сувернітету України та збереження життя наших громадян. Ми можемо констатувати той факт, що втрати багатьох світлих людей, синів і доньок триває. Чи можемо ми думати про те, що шлях до зупинки воєнних дій розпочато і видно «світло вкінці цього тунелю»? Ні, не видно. На мою думку, росія не розпочала руху до зупинки здійснення терористичних дій. А від нас ця зупинка не залежить. Від нас залежить нанести їм якомога найбільші втрати за найменші ресурси. Над цим і варто працювати не зупиняючись.
Партнерська публікація
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
