Сьогоднішній гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла збудували у XVII столітті як єзуїтський костел. За майже 400 років він змінював господарів, горів і відбудовувався. А від початку російсько-української війни став місцем прощання із загиблими воїнами. Проте історія цієї частини міста почалася задовго до появи тут єзуїтського костелу.
Підземелля, які зберігають старий Львів
У підземеллях Гарнізонного храму досі зберігаються рештки старого Львова. Самі підземелля створювалися як крипти — місця поховань духовенства та визначних осіб. Упродовж століть тут ховали представників єзуїтського ордену, які відігравали важливу роль у релігійному та освітньому житті міста: ігуменів (тобто настоятелів обителі), єпископів, монахів.
Більшість підземель храму досі залишаються недослідженими. Але, чи взагалі варто турбувати поховання у криптах, які спеціально для цього будували під храмом?
Археологічне дослідження підземель відбулося у 1997 році. Його найбільшим досягненням стало відкриття готичного Львова XIV–XV ст., оскільки під храмом знайшли не тільки крипти, а й рештки міського кварталу. Їхній вік можна порівняти з такими пам’ятками готичного Львова, як вежа біля міського арсеналу чи бійниці Високого Замку.
Як відомо, у 1527 році Львів майже повністю згорів. Від готичного міста залишилося практично кілька споруд. Після цього його почали відбудовувати вже в стилі Ренесансу. Саме тому ці краплинки готичного Львова є надзвичайно важливими і цінними.
Що знайшли під час розкопок
Під час археологічних розкопок, які у 1997 році проводив Микола Бандрівський під колишнім єзуїтським костелом, знайшли уламки посуду — як керамічного, так і скляного. Більшість із них датують XV–XVI ст., проте є й зразки XII–XIV ст. Також виявили близько 30 дрібних фрагментів посудин, які можна віднести до висоцької культури — культури племен, що жили у XI–VIІ століттях до н. е. на території сучасного Заходу України.
Увесь цей знайдений матеріал походить із культурного шару міста ще до побудови тут єзуїтського костелу — нинішнього храму свв. апп. Петра і Павла — на початку XVII століття.
Єзуїти у Львові: храм, колегія, боротьба за вплив та інквізиція
До костелу примикає будівля Єзуїтської колегії — нинішня середня загальноосвітня школа №62 — з мальовничим порталом і написом “1723 рік”. Саме тут у 1661 році заснували перший на українських теренах університет, від якого веде свій лік Львівський національний університет імені Івана Франка. На фасаді школи є меморіальна таблиця, яка засвідчує, що в єзуїтській колегії навчався один із найвизначніших провідників українського народу — гетьман Богдан Хмельницький.
До Львова єзуїти — ченці “Товариства Ісуса” — прибули у 1584 році, а в 1589 році розпочали душпастирське служіння у дерев’яній “жебрацькій каплиці”. Пізніше, у 1630 році, на її місці, за кошти фундаторки львівського храму Єлизавети Сенявської, збудували костел свв. апп. Петра і Павла.
Це був надзвичайно впливовий орден, до якого входили освічені монахи. Через цей вплив на життя міста у них часто виникали конфлікти із львівською владою. Єзуїти були конкурентами за землю, за освіту, а врешті — й за душу міста.
Як відомо, з XIII століття у Львові діяла інквізиція — церковний суд у католицькій Церкві, покликаний боротися з єресями. Спочатку нею опікувався Орден домініканців, проте є дані, що у XVI столітті ці функції перейняв на себе Орден єзуїтів.
У 1959 році у приміщенні костелу — нинішнього храму свв. апп. Петра і Павла — знайшли знаряддя тортур, які пов’язують із практиками інквізиційного суду. Зараз ці речі зберігаються у фондах Львівського музею історії релігії.
Як завершилася доба єзуїтів і що сталося з костелом
У 1773 році під політичним тиском європейських монархів орден єзуїтів ліквідував Папа Римський Климент XIV. Після цього костел у Львові став гарнізонним храмом австрійського війська.
У 1814 році єзуїтський орден відновили, а у 1836 році вони повернулися до Львова. У 1848 році єзуїтів знову вигнали з костелу, але вже в 1853 році вони повернулися і провели реставрацію храму. Під час Другої світової війни він зазнав пошкоджень: бомба пробила дах і склепіння над вівтарем. У 1946 році єзуїти остаточно покинули костел і Львів, забравши всі цінні речі та коронований образ Божої Матері.
Якийсь час костел використовували як склад, а від 1970-х років він діяв як книгосховище обмінного фонду Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. У 2010 році Львівська міська рада передала храм у власність Курії Львівської архієпархії Української Греко-Католицької Церкви. А вже у 2011 році на День святих апостолів Петра і Павла тут відслужили першу літургію.
